25 червня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті святого Стефана Комельського

Святий Стефан народився в благочестивій сім’ї у Вологодському краї. Батько святого був слугою при княжому дворі і готував зі свого сина слугу для князів. Однак Стефан прагнув до безмовності і відправився в Діонісієву Лавру, розташовану в глухому лісі та віддалену від мирських поселень.

Тут святий спочатку був послушником, а потім сподобився і чернечого постригу. Настоятель обителі доручив Стефана досвідченому старцю, якого молодий монах у всьому слухався і старався наслідувати. Життя святого в обителі проходило в постійних трудах та молитві.

Через декілька років після прийняття чернецтва Стефан з благословіння настоятеля та духовного отця відправився у паломництво по північних монастирях та пустинях. Певний час він проживав у Тихвинському монастирі, де щодня приклонявся до чудотворної ікони Богородиці. Однак через постійний потік людей, які приходили сюди на поклоніння і порушували спокій в обителі, Стефан повернувся у Вологодські краї.

Тут святий ходив лісами і, зрештою, знайшов зручне для пустинницьких подвигів місце, розташоване на східному березі Комельського озера при верхів’ї ріки Комели та з усіх сторін оточене болотами. На цьому місці Стефан спорудив собі невелику келію та каплицю, в якій поставив дві ікони – Богородиці та Миколая Чудотворця, – принесені ним з Тихвинського монастиря.

Багато спокус та скорбот довелося зазнати святому в перші роки його пустинництва. Запас хліба у подвижника був невеликий, і він відчував нестачу їжі. Більше як через два роки Стефана знайшли двоє звіроловів, які поділилися з ним своїми припасами. З того часу вони стали навідувати святого і розповіли про нього іншим людям.

Якось вночі під час ревної молитви перед іконами Богородиці та Миколая Чудотворця Стефан побачив чудесне видіння. Йому явилися Матір Божа та святий Миколай, причому останній молив Богородицю благословити місце проживання Стефана для чернечої обителі.

Тоді Пречиста Діва повеліла пустиннику спорудити храм в честь святителя Миколая та бути настоятелем майбутнього монастиря. Потім видіння зникло, і серце Стефана сповнилося несказанної радості.

Ще раніше цього Стефан молив Божу Матір благословити місце його подвигів для обителі молитов. Тоді через видіння Стефан дізнався, що обитель має бути створена в честь Миколая Чудотворця.

Згодом до подвижницьких трудів святого приєдналося двоє монахів, а пізніше ще декілька. Вони стали просити старця про спорудження церкви. Тоді у супроводі одного з них святий відправився в Москву за благословінням. Тут він був прихильно прийнятий митрополитом Даниїлом і представлений Великому князю Василію Іоанновичу.

Через певний час Стефан удостоївся священного сану та ігуменства у новоствореному монастирі. Тоді разом з митрополичою грамотою на влаштування церкви і княжою грамотою на землі та угіддя для утримання братії, а також з усіма потрібними для церкви предметами святий повернувся в обитель.

Тут невдовзі був споруджений храм в ім’я Миколая Чудотворця та влаштоване все необхідне для проживання монахів. Поступово кількість братії в монастирі зростала, і святий своїм власним життя показував їй приклад духовного вдосконалення. Він здавався більше послушником, ніж ігуменом, бо ревно займався монастирськими трудами, старався кожному послужити, всіх заспокоював та розраджував.

У глибокій старості преподобний за тиждень до своєї кончини відчув знесилення і дізнався про її наближення. Напередодні свого відходу до Господа він одягнувся в погребальні ризи, відправився в церкву та причастився Святих Христових Тайн, а потім повернувся на свій одр і мирно спочив. Кончина святого наступила 12 червня 1542 року.

В цьому ж році Стефанову обитель спустошили татари. Коли після їхнього набігу відбудовували монастир, то нову церкву спорудили над мощами святого, оскільки над ними благочестиві люди бачили світло, немов від запалених свічок. Тоді ж була написана ікона преподобного, а пізніше окрема служба.

Якось благодійник Стефанової обителі, вологодський купець Гавриїл, що був знайомий святому, плив у торгових справах і потрапив в бурю. В цей час йому загрожувала погибель, і він став молити про допомогу Божих угодників, серед яких згадував Стефана.

Тоді купцю явився святий старець і сказав не боятися, бо він посланий Богом, аби врятувати його від потоплення. На запитання ж Гавриїла, хто він, старець відповів, що Гавриїл давав щедру милостиню Миколаївській обителі і йому, смиренному Стефану. Після цього видіння припинилося, і буря стихла.

Добавить комментарий