27 червня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті святителя Мефодія Константинопольского

Святий Мефодій народився в Сицилії і в юному віці прийняв чернечий постриг. За царювання Лева Вірменина (813 – 820 рр.) він був апокрисіарієм (представником архієрея, що завідував відносинами Церкви з верховною владою) при святому Патріарху Константинопольському Никифорі.

Якось Патріарх послав святого у справах Церкви в Рим. Тут Мефодій затримався, бо саме тоді цар-іконоборець позбавив патріаршества Никифора і звів на святительський престол єретика Феодота. Лише після смерті Лева та Феодота святий повернувся в Константинополь, де служив Богу в пресвітерському сані та вів боротьбу проти іконоборчої єресі.

Наступником Лева Вірменина був нечестивий імператор Михаїл Валвос (820 – 829 рр.). Під час його царювання Константинопольською Церквою управляли також єретики. Спочатку цар звільнив ув’язнених за шанування ікон святих отців, а через деякий час і сам підняв гоніння на Церкву Христову. Святий Мефодій виступив ревним захисником правої віри, за що перетерпів ув’язнення, узи та рани.

Після Михаїла Валвоса воцарився його син Феофіл (829 – 842 рр.), що унаслідував єресь свого батька. Якось йому в руки потрапила книга, зміст якої він не міг зрозуміти. Тоді хтось з прибічників повідомив царю, що в темниці перебуває Мефодій, який вміє пояснювати важкозрозумілі місця в книгах.

Коли цар почув про це, то повелів привести Мефодія до себе і після розмови з ним звільнив його з темниці. Мефодій же поновив боротьбу проти єретиків, про що невдовзі стало відомо Феофілу. Він розгнівався на святого, але тимчасово приховував свій гнів.

В той час виникла необхідність царю йти на війну з сарацинами, і він взяв з собою Мефодія. Феофіл боявся, що в Константинополі виникне бунт проти іконоборців, якщо святий залишиться в місті. З Божого Промислу греки зазнали поразки від сарацинів, в чому нечестивий Феофіл звинуватив святого.

Він говорив, що це сталося з ними через те, що серед них перебувають ідолопоклонники. Мефодій же заперечив і сказав, що Господь прогнівався на християн за наругу над Його чесною іконою. Після цих слів святого розлючений цар повелів ув’язнити його разом з розбійниками в глибокій гробовій печері. Так Мефодій став живим мерцем і в надрах землі славословив Бога.

Після смерті Феофіла царський престол дістався його сину Михаїлу. Однак через малолітство нового царя імперією правила його матір Феодора. Вона вирішила відновити мир в Церкві Христовій, а тому звільнила від ув’язнення та заслання сповідників благочестя і скинула з патріаршого престолу іконоборця Іоанна Аннія.

Тоді управління Константинопольською Церквою з Божої волі перейшло до святого Мефодія, як це раніше передрік преподобний Іоаннікій. Патріарх же Мефодій з царицею Феодорою скликали в Константинополі Помісний Собор, на якому були підтверджені постанови Сьомого Вселенського Собору (787 р.) та піддані анафемі єретики. На радість всього православного народу в першу неділю Великого посту святі ікони були внесені в церкву отцями Собору.

Проте злоба єретиків не згасала, і вони вирішили обмовити Мефодія перед царицею та народом. Для цього вони підкупили одну знатну жінку, яка явилася до цариці Феодори та вихователів царя Михаїла і сказала, що Патріарх Мефодій вчинив над нею насилля. Звістка про це швидко поширилася, і єретики стали ганьбити святителя, а разом з ним і православну віру.

Святий Мефодій, що був непорочним від утроби своєї матері, сильно опечалився через такий наклеп. Його засмучувала не стільки власна ганьба, скільки те, що єретики сіють спокусу серед народу. Вимушений обставинами, святитель відправився в царський палац, де перед судом із знатних осіб оголив таємну частину свого тіла. Тоді всі побачили омертвлену хворобою його плоть і винесли наклепникам смертний вирок. Однак за проханням незлобливого Патріарха цей вирок не був приведений у виконання.

Решту свого життя святитель Божий управляв Церквою Христовою в мирі. Окрім відновлення шанування ікон, святий Мефодій потурбувався про відновлення шанування мощей угодників Божих. Спочатку в Константинополь були урочисто перенесені мощі преподобного Феодора Студита, а потім і Патріарха Никифора.

Незадовго до своєї смерті, будучи прозорливим, святитель відправився до святого Іоаннікія, попросив у нього благословіння та молитов і передрік йому скору кончину. Той же в свою чергу передрік кончину і святому Мефодію, яка мала наступити невдовзі після його смерті.

Пророцтва обох святих збулися, оскільки в листопаді 846 року скінчався святий Іоаннікій, а через сім місяців, в червні 847 року, після 4-річного архіпастирського служіння відійшов до Господа і Мефодій. Тіло святого було поховане з честю і оплакане православним народом.

Добавить комментарий