4 липня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Іулія та Іуліана

Святі Іулій та Іуліан були рідними братами і народилися в Мірмідонії (на острові Єшна). Вони проводили доброчесне і непорочне життя у пості та молитвах, через що Іулій удостоївся пресвітерського сану, а Іуліан – дияконського.

Хоча в то й час процвітало християнство, однак язичницьке нечестя не було повністю викорінене. Тому святі брати відправилися в Царгород до імператора Феодосія Молодшого, що царював у 408 – 450 рр., і випросили у нього дозвіл на знищення ідолів, руйнування язичницьких храмів та спорудження замість них святих церков.

Цар дав преподобним грамоту, в якій повелівав усім правителям імперії покорятися Іулію та Іуліану і надавати їм усе необхідне для спорудження храмів Божих. Крім того, святі отримали й патріарше благословіння і, як апостоли, відправилися на проповідь.

Своєю проповіддю, що підтверджувалася чудесами, Іулій та Іуліан навертали багатьох язичників до віри Христової. Вони повсюди розорювали язичницькі храми та будували Божі церкви. Будівництво звершувалося за кошти з царської скарбниці та за рахунок допомоги християн, які не жаліли свого майна на святу справу.

У тих місцевостях, де язичники сильно озлоблювалися і ставали на перешкоді святим, вони показували правителям царське повеління і вже за їхнього сприяння викорінювали ідолопоклонство. Всього ж Іулій та Іуліан спорудили близько ста церков. Багато чудес звершували преподобні, згадаємо про деякі з них.

Під час будівництва церкви у Вівлах один з робітників випадково відсік собі великий палець руки. Від сильної кровотечі та болю він впав як мертвий. Тоді святі приклали його палець до рани, перехрестили і він приріс до свого місця. Поранений же чоловік встав повністю здоровим.

Якось, коли святі споруджували дев’яносто дев’яту церкву в Медіоланській єпархії, шляхом повз те будівництво проїжджали подорожні. В ті ж часи був звичай, що всі, хто опиняється біля місця будівництва церкви, зобов’язані потрудитися над її спорудженням, якщо їх запросять допомогти.

Ці подорожні не хотіли допомагати, то зробили вигляд, що везуть мертвого на погребіння. При цьому один з них ліг і став удавати мерця. Коли святі брати попросили у подорожніх допомоги, ті сказали, що везуть ховати померлого, а на запитання Іулія, чи вони не брешуть, відповіли, що ні.

Тоді Іуліан сказав їм, що нехай буде за словом їхнім. Після цього подорожні від’їхали з того місця і сказали товаришу, що удавав мерця, встати, однак він дійсно виявився мертвим. Чутка про це чудо поширилася повсюди, і більше ніхто не наважувався обманювати святих.

Згодом Іулій залишив свого брата закінчувати будівництво 99-ї церкви, а сам пішов шукати місце для 100-ї. У своїх пошуках він підійшов до озера Мукороса, серед якого побачив гарний незаселений острів.

Оскільки у святого не було човна, щоб туди дістатися, він поклав на воду свій верхній одяг, помолився Господу, став на своє вбрання і приплив на ньому на острів, як на човні. Посередині острова Іулій побачив великий камінь, на якому і вирішив будувати церкву в ім’я Дванадцяти Апостолів.

Однак перешкодою до цього були усякі гади, що водилися там у великій кількості. Тоді святий поставив на камені дерев’яний хрест і скликав до себе гадів Іменем Христовим. Він повелів їм покинути острів, і всі вони занурилися у воду і переплили до гори Камункін. Після цього Іулій відправився у християнські поселення, де отримав все необхідне для будівництва, і разом з робітниками повернувся назад та зайнявся спорудженням 100-ї церкви.

Тим часом Іуліан завершив будівництво 99-го Божого храму і став готувати для свого брата гріб. Коли Іулій прийшов туди, то Іуліан повідомив, що ще не закінчив гробу для нього. Іулій же на це пророчо сказав Іуліану, щоб він поспішив, бо йому самому доведеться лежати в тому гробі.

Так і сталося. Невдовзі Іуліан почив і був похований в гробі, приготованому для Іулія. Сам же Іулій повернувся на острів, де закінчив розпочате будівництво та приготував і для себе гріб. Сюди до святого прибув доброчесний епарх Авдентій.

Він запропонував Іулію свою допомогу, якщо він має намір ще щось будувати. Тоді святий відповів епарху, що більше нічого не потрібно будувати, окрім гробу для нього. На це Авдентій сказав, що вже приготував для себе гріб в Медіолані. Святий же повідомив епарху, що він буде похований поруч з ним.

Незабаром Іулій скінчався і був похований у приготованому заздалегідь гробі, від якого по його молитвах отримували зцілення болящі. Через декілька років спочив і Авдентій та був покладений у своєму гробі в Медіолані. Однак щоразу його тіло чудесно опинялося за межами гробу. Тоді близькі епарха згадали про слова Іулія, перевезли тіло Авдентія на острів Мукорос, де воно й було поховане біля гробу святого. Таким чином справдилося пророцтво преподобного.

Добавить комментарий