9 липня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Тихвинської ікони Богородиці

Тихвинська ікона Богородиці чудесно явилася на Русі в 1382 році в межах Великого Новгороду. Першими її побачили рибаки, що ловили рибу на озері Нево (нині Ладозьке). Осяяний яскравим світлом образ Пресвятої Діви рухався у повітрі над водою, а потім став невидимим.

Після цього образ Матері Божої явився у поселенні Вимочениці, розташованому за 100 поприщ від міста Тихвина, що у Новгородській губернії. По молитвах місцевих жителів ікона спустилася до них з висоти, і вони збудували в честь Богородиці каплицю, а потім і церкву.

Невдовзі образ покинув Вимоченицю і явився в містечку Кожела, за 20 поприщ від Тихвина. Тут також була споруджена каплиця, а пізніше церква.

Так чудотворна ікона переміщалася з місця на місце і зупинилася на ріці Тихвинці поблизу Тихвина. Сюди зібралося безліч мирян зі священиками та монахами. Вони в той же день нарубали дерев для будівництва церкви і почали робити зруб.

На ніч весь народ розійшовся, за виключенням декількох чоловік, які залишилися звершувати цілонічне моління. Ці люди дійсно молилися перед образом Богородиці впродовж ночі, а на ранок задрімали. В цей час ікона перенеслася на інше місце, що розташовувалося неподалік. Разом з нею перемістилися й основа каплиці та зрубані дерева.

Коли ж народ зібрався і не побачив чесного образу, то зі сльозами став молити Бога послати їм знову Свій безцінний дар. Потім всі пішли шукати ікону і знайшли її завдяки чудесному світлу, яке явилося на протилежному березі ріки Тихвинки. Тут невдовзі був споруджений дерев’яний храм, освячення якого відбулося в свято Успіння Богородиці.

Незадовго до цього благоговійний паламар Георгій був посланий повідомити народ про день освячення. Коли він повертався назад до церкви, то побачив у видінні Пречисту Діву та Миколая Чудотворця. Матір Божа повеліла Георгію сказати священикам та мирянам, щоб над церквою не ставили залізного хреста, як це мають намір зробити, а поставили дерев’яний.

Після цього видіння паламар повернувся до церкви і сповістив волю Божої Матері. Однак йому не повірили, і один чоловік із залізним хрестом піднявся на дах церкви. В цей час раптом почалася буря, і той чоловік, підхоплений поривом вітру, був поставлений з хрестом на землю. При цьому він нітрохи не постраждав.

Тоді над церквою прилаштували дерев’яний хрест, а на місці чудесного видіння спорудили каплицю в ім’я святителя Миколая. В цій каплиці для поклоніння поставили хрест, зроблений з упалої сосни, на якій сиділа Пресвята Діва під час свого явлення Георгію. Пізніше церква та каплиця декілька разів згорали від пожежі, однак ікона Богородиці і чесний хрест залишалися непошкодженими.

Згодом за повелінням Великого князя Василія IV Іоанновича на місці дерев’яної церкви була споруджена кам’яна, а за повелінням його сина, Іоанна IV Васильовича (Грозного), заснований монастир.

Весь час від чудотворної ікони звершувалися чудеса і отримували зцілення болящі. Крім того, чудеса подавалися і від чесного хреста, що знаходився у каплиці святителя Миколая.

За царювання Василія Іоанновича Шуйського в Руській землі було велике сум’яття. Великий Новгород перебував під владою варягів (шведів), від яких Тихвинська обитель терпіла багато утисків.

Коли на престол зійшов благочестивий цар Михаїл Феодорович, то послав війська у Новгородські землі, які біля ріки Устя здобули перемогу над варязькими полками. У помсту за це варязький воєвода, що знаходився у Великому Новгороді і мав при собі значну військову силу, вирішив розорити Тихвинську обитель та оточуючі її поселення.

В цей час велика кількість народу сховалася за стінами монастиря і молилася Богородиці про порятунок. Тоді Матір Божа явилася уві сні благочестивій жінці Марії і повеліла переказати присутнім у обителі людям, щоб вони разом Її чесною іконою обійшли по стінах довкола монастиря. Коли це було зроблено, вороги злякалися і втекли.

Невдовзі варяги ще з більшою військовою силою оточили обитель. Серед присутніх же у монастирі людей були такі, що прогнівили Бога нечистотою свого життя, бо розгоралися пристрастю один до одного і оскверняли святе місце. Тому Господь залишив монастир без Своєї благодатної допомоги.

Про це було відкрито у видінні благочестивому мужу Мартініану, який розказав про все начальникам обителі. Вони ж відшукали та прогнали усіх винуватців гніву Божого. Після цього присутні в монастирі люди вступили у боротьбу з ворогами та чудесно здобули перемогу. Пізніше варяги знову підступали до стін обителі, але так і не змогли її розорити.

Згодом з Божої волі Тихвинська обитель постраждала від сильної пожежі, яка сталася через гріхи братії. Про настання ж пожежі ігумен та монахи були попереджені через убогого Нікіту, Христа ради юродивого.

Однак вони посміялися над ним і не повірили його словам. Тоді від сильного полум’я дерев’яні будівлі згоріли, а кам’яні розсипалися. Така кара Божа привела монахів до покаяння, і обитель з часом була відбудована та благоліпно прикрашена.

В роки безбожної радянської влади Тихвинський монастир був закритий, а ікона Богородиці заради збереження була вивезена в Європу, а потім в США. Нині святиня перебуває у відновленій Тихвинській обителі, куди, як і раніше, стікаються віруючі, що отримують від Матері Божої благодатну допомогу.

Добавить комментарий