15 липня Українська Православна Церква відзначає Покладення ризи Богородиці у Влахерні

Чесна риза Богородиці була перенесена у Константинополь за царювання Лева Великого (457 – 474 рр.) двома сенаторами, рідними братами, Галвіном та Кандідом. Ці сенатори з царського дозволу відправилися в Єрусалим на поклоніння Святим місцям.

По дорозі туди вони побували в Назареті у будинку, де проживала Пресвята Діва Марія і несказанно зачала в Своїй дівочій утробі Бога Слово. Після цього паломникам довелося ночувати у невеликому поселенні поблизу Назарета в домі незаміжньої єврейки похилого віку.

Тут вони побачили дивну кімнату, в якій горіли свічі та кадився фіміам. З тієї кімнати поширювалися пахощі і біля неї лежали болящі. Сенатори зацікавилися, що там відбувається, і запитали про це під час вечірньої трапези у господині того будинку. Вона ж розповіла, що на цьому місці хворі чудесно зцілюються від своїх недугів, біснуваті звільняються від нечистих духів, кульгаві виправляються, сліпі прозрівають, німі отримують здатність говорити, а глухі – чути.

Коли Галвін та Кандід запитали у жінки, чому саме тут звершуються чудеса, вона не одразу відкрила їм істину і лише через їхні посиленні прохання повідала про нетлінну ризу Богородиці, яка зберігається в її домі. Господиня будинку сказала, що при погребінні Діви Марії знаходилася її овдовіла прародичка, якій за заповітом Самої Божої Матері була віддана Її чесна риза.

Перед смертю ця жінка передала святиню на зберігання дівиці зі свого роду і заповіла їй заради чесної ризи Богородиці проводити непорочне життя. Ця ж дівиця перед своєю кончиною передала безцінний скарб наступній.

Так чесна риза Діви Марії переходила від дівиці до дівиці в одному роді і потрапила до господині будинку, де зупинилися Галвін та Кандід, причому серед її родичок уже не було тієї, кому би вона могла передати святиню. Після своєї розповіді жінка попросила сенаторів нікому не відкривати таємниці, яку вона їм повідала.

Тоді обрадувані і водночас налякані Галвін та Кандід провели цілу ніч у молитві біля чесної ризи Богоматері і задумали перенести її в Константинополь, для чого зміряли ковчег, в якому вона зберігалася. На світанку вони попрощалися з господинею будинку та пообіцяли прийти ще раз в її дім на зворотному шляху, а потім відправилися в Єрусалим.

Тут сенатори відвідали Святі місця та купили золототкане покривало і такий самий ковчег, як той, в якому зберігалася святиня. Після цього Галвін та Кандід повернулися до згаданої жінки та попросили у неї дозволу покрити ковчег купленим ними покривалом і знову провести цілу ніч біля ризи Богородиці.

Коли вони отримали на це згоду, то зі сльозами стали просити Діву Марію дозволити їм доторкнутися до Її ковчегу, аби перенести його в Константинополь. Опівночі ж вони потай перемістили ковчег зі святинею у свою колісницю, а замість нього поставили такий самий, зроблений в Єрусалимі, та накрили його покривалом. Потім сенатори пробули у молитві до ранку, а вранці попрощалися з господинею будинку, роздали щедру милостиню убогим і відправилися в путь.

У Константинополі Галвін та Кандід спочатку зберігали святиню у своєму домі, де влаштували невелику церкву в ім’я Апостолів Петра та Марка. Але оскільки від чесної ризи Божої Матері звершувалися чудеса, яких вони не могли утаїти, то сенатори розповіли про неї царю Леву, цариці Веріні та Патріарху Геннадію.

Після цього святиня була урочисто перенесена у Влахернську церкву Божої Матері і покладена у прикрашеному золотом, сріблом та дорогоцінним камінням ковчезі. Тоді ж було встановлене щорічне святкування в пам’ять покладення ризи Богородиці у Влахернській церкві. Влахерною ж називалося місце на березі моря біля корабельної пристані у Константинополі, де колись був убитий скіфський воєвода на прізвисько Влахерн.

За свідченнями візантійського історика Никифора та руських паломників у Влахернській церкві, окрім ризи, зберігалися також омофор та частина поясу Божої Матері.

Добавить комментарий