16 липня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Іакінфа

Святий Іакінф був постільником при нечестивому царі Траяні, що царював у 98 – 117 рр. В той час усі піддані імператора зобов’язані були поклонятися ідолам, а непокірних піддавали мукам. Іакінф же потай вірував у Господа нашого Іісуса Христа і проводив непорочне та стримане життя.

Якось було влаштоване язичницьке свято, під час якого Траян привселюдно звершував жертвоприношення. Святий же, якому тоді було всього 20 років, молився в одному невеликому приміщенні в царському палаці. Його молитву почув юнак Урвікій, що також був постільником, і доніс на нього царю.

Траян, що саме приймав їжу, повелів привести до себе Іакінфа і запропонував йому з’їсти ідоложертовне м’ясо. Святий же відповів, що не годиться християнам приймати осквернену їжу і побажав царю покинути поклоніння ідолам та навернутися до Істинного Бога.

Така відповідь юнака розсердила імператора, і він сказав, що ні сам не знає, ні його отці не знали ніякого Христа. На це Іакінф сказав Траяну, що він не знає Істинного Бога, бо недостойний Його пізнати, і його отці не знали, бо були чадами гніву. Про себе ж Іакінф повідомив, що народився у христолюбивій сім’ї та навчений поклонятися Єдиному Богу.

Така розмова зі святим ще більше розгнівила імператора, і він повелів бити його по устах. Царські ж слуги били мученика не лише по устах, але й по щоках; коли ж Іакінф впав на землю, вони топтали його ногами. Потім святому намагалися насильно покласти в уста ідоложертовну їжу, однак він міцно зціпив зуби і їжу не прийняв. Після цього мученика ув’язнили.

Наступного дня за наказом імператора Іакінф був виведений з темниці. Траян запитав у нього, чи не покориться він його повелінню, та погрозив йому жорстокими катуваннями. Мученик же був непохитним у своїй вірі і висловив готовність постраждати за Христа. Після цього його розтягнули на землі та нещадно били, а потім повішали і стали дерти залізними кігтями. Коли святий терпів таке катування, то говорив царю, що він звершує для нього благодіяння.

Потім Іакінф був відведений в темницю. Траян повелів не давати йому ні їжі, ні пиття, окрім ідоложертовних, а тому святому доводилося терпіти голод та спрагу. Однак це не засмучувало його, оскільки він постійно перебував у молитві, радів духом і живився благодаттю Божою.

Коли на 38-й день ув’язнення до мученика увійшов темничний сторож, то побачив несказанне світло і Ангелів. Один з них покривав Іакінфа пресвітлим вбранням, а інший вінчав його голову дивним вінцем. Наляканий видінням сторож побіг до царя і розказав йому про те, що бачив.

Тоді Траян вирішив, що це якийсь чаклунський обман, і задумав піддати святого ще більшим катуванням. Тому через два дні він послав слуг за Іакінфом. Коли вони увійшли в темницю, то побачили святого мертвим, а навколо нього пресвітлих юнаків, що насправді були Ангелами. Темниця ж була наповнена несказанним світлом та пахощами.

Посоромлений та розгніваний імператор повелів кинути тіло мученика за містом на поживу звірам і приставив варту, аби християни не взяли його. Так тіло святого лежало неушкодженим тривалий час, а потім його забрав уночі пресвітер Тимофій з деякими віруючими людьми. Він поклав мощі Іакінфа у своєму домі і щодня запалював при них лампаду та звершував кадіння.

Перед смертю Тимофій передав святиню одній благочестивій вдовиці, яка день і ніч молилася при мощах святого і нікому про них не розповідала. Так вона зберігала цей безцінний скарб тривалий час.

Неподалік від тієї вдови проживав знатний муж. Якось він захворів, втратив зір і протягом року залишався сліпим. Тоді йому явився у видінні святий Іакінф і сказав, що він зцілиться від своєї недуги, якщо помастить очі єлеєм з лампади, що горить при його мощах. При цьому святий повелівав тому чоловіку відіслати його мощі в Кесарію Каппадокійську, з якої був родом.

Сліпий чоловік послухався святого, прийшов у дім вдови, помастив свої очі єлеєм та отримав чудесне зцілення. Однак він не виконав наказу мученика щодо перенесення його мощей, а тому невдовзі вдруге осліп. З ревною молитвою звернувся сліпець до святого, пообіцяв виконати його повеління, помастив очі єлеєм і знову прозрів.

Після цього той муж послав довірених людей разом з мощами Іакінфа у його рідне місто. При цьому він наказав посланцям неподалік від Кесарії відпустити мулів з чесними мощами без управління і там, де вони зупиняться, поховати останки святого. Дивовижним чином мули зупинилися біля будинку, в якому народився Іакінф. Сюди зібралися місцеві християни і з честю поклали мощі мученика у мармуровому ковчезі в його домі.

Кончина ж святого наступила на початку ІІ ст.

Добавить комментарий