19 липня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті Сисоя Великого

Святий Сисой, що з юного віку полюбив Бога, подвизався в єгипетських пустелях. Своїм життям він уподібнювався до Ангелів і постійно перебував у пості та молитві. Проживав святий на горі, де колись звершував свої подвиги Антоній Великий. З допомогою благодаті Божої преподобний творив великі чудеса.

Якось один чоловік ішов разом зі своїм сином до святого Сисоя за благословінням. Сталося так, що в дорозі отрок скінчався, і батько приніс його у келію преподобного мертвим. Коли святий помолився Богу та благословив їх, чоловік вийшов, а хлопчик залишився лежати біля ніг святого. Сисой же подумав, що дитя чекає благословіння, а тому сказав йому встати та піти з келії. В ту ж мить отрок ожив і пішов за своїм батьком. Обрадуваний батько повернувся з сином до преподобного і став дякувати йому. Тільки тоді святий зрозумів, що воскресив померлого, і через це сильно опечалився. Він хотів уникнути мирської слави, а тому попросив не розповідати нікому про це чудо до його смерті.

Коли братія запитала у преподобного Сисоя, чи достатньо одного року для покаяння, святий відповів, що Господь прийме і трьохденне покаяння, якщо людина щиро покається.

Один монах запитав у святого, що йому робити, бо він впав в гріх. Сисой відповів, що йому потрібно виправитися, і тоді він врятується. Однак той брат повідомив, що він виправився, а потім знову згрішив. Святий на це сказав, щоб він знову виправився. Потім монах запитав, допоки буде тривати його падіння та виправлення, і старець відповів, допоки смерть не застане його в добрі або злі, через що і потрібно постійно виправлятися.

У святого Сисоя був учень на ім’я Аполлос, якого спокушали уві сні біси. Вони являлися йому в образі архієреїв та хіротонізували його в єпископа. Через це той учень став просити у старця дозволу піти в місто до святителя, аби прийняти від нього священний сан. Святий же говорив Аполлосу, щоб він не шукав сану вищого, ніж він достойний. Тоді Аполлос потай покинув старця і направився у Олександрію до своїх родичів, аби з їхньою допомогою сподобитися священства.

На шляху учню Сисоя явився високий мерзенний сморідний біс. Він мав чорну шкіру, був оголеним та схожим водночас і на чоловіка, і на жінку. З великою безсоромністю нечистий дух став обіймати та цілувати нещасного Аполлоса, який намагався вирватися з його рук. Коли Аполлос виривався, біс казав йому, що любить його, бо він виконує його волю, і буде супроводжувати його, допоки не задовольнить усіх його бажань.

У такій напасті Аполлос став молитися Богу, щоб Він врятував його по молитвах святого Сисоя. Коли монах молився, біс відійшов від нього, прийняв вигляд нагої жінки і став схиляти його до гріха. Він говорив Аполлосу, що той багато заспокоював його своїми сердечними помислами. Потім нечистий дух повідомив монаху, що хотів зробити його єпископом, але молитви Сисоя проганяють його, і після цих слів зник.

Охоплений жахом Аполлос пішов назад до святого, розказав йому про все, що сталося, покаявся і попросив прощення. Про те, як допомогли йому молитви старця, Аполлос повідав і братії.

Після 60-річного подвижництва в пустині святий наблизився до своєї смерті. Перед самою кончиною лице його просяяло, і він сказав, що бачить преподобного Антонія. Потім лице його сяяло все яскравіше і яскравіше, і він говорив, що бачить пророків, апостолів та Ангелів. Коли обличчя преподобного стало, як сонце, він побачив Господа і віддав Йому свою святу душу. В цю ж мить з’явилася блискавка і приміщення, де помер Сисой, наповнилося пахощами.

Кончина святого наступила в 429 році.

Добавить комментарий