20 липня Українська Православна Церква відзначає пам’ять мучеників Єпіктета та Астіона

Святий Єпіктет був пресвітером і проживав на сході Римської імперії за царювання Діоклетіана (284 – 305 рр.). Він проводив чернече життя в окремій келії поблизу одного поселення. Сюди до преподобного стікалися люди, і він чудесно зцілював їх.

Якось до житла святого прийшов юнак-язичник знатного походження на ім’я Астіон. Очевидно, він гуляв разом зі слугами та випадково натрапив на келію Єпіктета. З цікавості юнак увійшов всередину неї і побачив поважного мужа, який радо запросив його до себе і розпочав з ним розмову.

Єпіктет розповів Астіону про Істинного Бога та про Церкву Христову і став схиляти його відректися від мирських благ. Насіння слова Божого впало на добрий ґрунт серця юнака, але він нічого не відповів святому, бо був разом зі слугами. Наступного ж дня на світанку Астіон прийшов до Єпіктета і попросив зробити його християнином, а потім став приходити до преподобного щодня і вчитися від нього істинної віри.

Коли Астіон прийняв Святе Хрещення, то разом з Єпіктетом відправився в скіфські краї. Тут подвижники поселилися поблизу міста Алміріса, розташованого на південному рукаві Дунаю.

В той час батьки Астіона сильно тужили за своїм сином і повсюди його розшукували, однак їхні пошуки залишалися марними.

На місці своїх подвигів преподобні не змогли довго залишатися невідомими, оскільки через пресвітера Єпіктета подавалися численні зцілення болящим. Згодом зцілювати недужних став і сам Астіон. Таким чином багато язичників відрікалося від ідолопоклонства та наверталося до Істинного Бога.

Одного разу Астіон пішов по воду до ріки без благословіння Єпіктета. Тоді до нього приступив ненависник людських душ і навіяв йому гріховні помисли. Три дні Астіон боровся з ними і не міг їх подолати, при цьому соромився розказати про них своєму наставнику. Єпіктет же помітив, що юнак через щось збентежений, та розпочав з ним розмову.

Тоді Астіон повідав йому про свої гріховні помисли. На це преподобний сказав, що благословіння наставника для учня є непереможною зброєю проти диявола. Потім вони обоє простягнулися на землі хрестоподібно і стали молитися. Після молитви Астіон побачив якогось чорного юнака, який тікав від нього і говорив, що сповіддю Астіона його сила посоромлена і він обеззброєний молитвою святих.

Коли у місто Алміріс прийшов правитель Латроніан, то ідолопоклонники доповіли йому про Єпіктета та його учня. Тоді святих схопили і кинули в темницю.

Наступного дня посеред міста було влаштоване місце для суду, куди зібрався народ, прибув правитель і привели преподобних. Латроніан побачив святих і довго мовчав, оскільки їхні обличчя були осяяні світлом Божої благодаті і вони мали дуже поважний вигляд. В той час Єпіктету було 60 років, а Астіону – 35.

Потім правитель розпочав допит, однак святі на всі його запитання відповідали, що вони – християни. Це розлютило Латроніана, і він повелів катувати святих. Спочатку їх довго били, а потім повішали і стали дерти залізними кігтями та обпалювати вогнем. Після цього мучеників знову ув’язнили.

В цей час увірував у Христа один з прислужників ката на ім’я Вігілянцій. Він прийшов в темницю до святих, навчився від них істинної віри та прийняв разом з усім своїм домом Святе Хрещення.

Через п’ять днів Єпіктета та Астіона піддали новим катуванням. Спочатку рани святих розтирали оцтом та сіллю, а потім мучеників кинули в котел, наповнений киплячою смолою. Проте це катування не зашкодило святим, і їх вкотре ув’язнили. В темниці мученики, укріплені Божою благодаттю, перебували 30 днів без їжі та пиття.

Випадково довелося побувати у Алмірісі та побачити катування святих знайомому батьків Астіона. Коли він повернувся на батьківщину, то розказав їм про те, що бачив. Тоді батьки святого поспішили в путь з надією побачити свого сина.

Тим часом святі знову були приведені на суд до правителя, який спочатку повелів їх бити, а потім відсікти їхні чесні голови.

На місці страти преподобні довго молилися Богу, а потім Єпіктет попросив, щоб першим стратили Астіона. Коли ж Астіон був обезглавлений, Єпіктет припав до його тіла і прийняв смерть за Христа в такому положенні.

Тоді тіла святих засяяли немов сонячними променями і від них поширилися дивні пахощі. Пізніше їх потай забрав вищезгаданий Вігілянцій та похоронив з честю.

Через декілька днів після цього скінчався правитель Латроніан. Він був задушений демоном, який увійшов в нього.

Невдовзі святий Астіон явився Вігілянцію та попросив зустріти його батьків і наставити їх на путь спасіння. Вігілянцій виконав прохання святого. Він прийняв його батьків у свій дім та привів до істинної віри. Згодом вони повернулися на батьківщину, роздали своє багатство бідним і решту життя провели богоугодно.

Добавить комментарий