25 липня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучеників Прокла і Іларія

Святі Прокл та Іларій постраждали за Христа під час царювання Римського імператора Траяна (98 – 117 рр.). Вони походили з поселення Каліпта, розташованого поблизу міста Анкіри. За сповідування християнської віри нечестиві схопили Прокла і перш за все привели до царя, який в той час перебував у тій місцевості.

Потім мученика, закованого в залізо, кинули в темницю. Цар же доручив катування святого ігемону Максиму. Під час допиту ігемон сказав Проклу, що примусить його визнати могутність богів. На це святий відповів, що надіється з Божою допомогою зробити так, що Максим перед воїнами та слугами сповідає Істинного Бога і напише це власною рукою.

Слова Прокла розлютили ігемона, і він повелів повішати мученика, прив’язати до йому до ніг важкий камінь та дерти його тіло залізними гаками. Таке катування святий терпів мовчки і з великою мужністю. Після цього його закували в окови.

Коли ігемон Максим відправився в Каліпт, то Прокла повели слідом за ним, причому примушували його не відставити від швидких коней. На півшляху святий став молитися, щоб ігемон зупинився і не міг рухатися далі, допоки перед усіма не сповідує Істинного Бога.

Тоді раптом зупинилася колісниця, на якій їхав Максим, і ніякими зусиллями не вдавалося зрушити з місця коней. Ігемон також стояв нерухомо і зняти його з колісниці не було змоги.

Тому Максим послав слугу до Прокла, що відстав у дорозі, і звинуватив святого у чаклунстві, яке він нібито застосував зі страху перед муками. На це мученик відповів, що ігемон не рушить в путь, допоки не сповідує ім’я Господа Іісуса.

Слуга ж запитав у святого, як той дізнається про те, що правитель сповідав Христа, якщо знаходиться далеко від нього. Тоді Прокл сказав, щоб ігемон написав сповідування на хартії та прислав до нього.

Коли Максим виконав вимогу святого, то коні дійсно зрушили з місця, і через певний час він прибув у Каліпт. Тут ігемон призвав Прокла на суд і сказав, що примусить його визнати їхніх богів та звершити їм жертвоприношення.

Після цього живіт та ребра мученика стали обпалювати свічками, і тіло його сильно обгоріло. Святий же мужньо переносив страждання, через що ігемон запитав у нього, чи він нехтує муками. Прокл відповів, що нехтує цими муками, але боїться вічних. Зрештою, мучитель повелів розіп’яти святого на дереві та стріляти в нього з луків.

На шляху до місця страти до Прокла підійшов його племінник Іларій. Він поклонився мученику, поцілував його і сповідав себе християнином. Тоді воїни схопили Іларія та ув’язнили. Святого ж Прокла, як повелів ігемон, вони розіп’яли на дереві і умертвили стрілами з луків. Християни потай забрали та поховали його тіло.

Коли Іларій перебував у темниці, йому явився Ангел Господній та укріпив його до звершення мученицького подвигу. Через три дні після смерті Прокла Іларій представ перед ігемоном. На запитання мучителя, чи він християнин, святий назвав себе християнином і сказав, що весь рід його був християнським.

Ці слова розлютили Максима, і він повелів повішати Іларія на дереві та нещадно бити. Після цього святого зі зв’язаними руками воїни потягнули за ноги до місця страти. Від цього тіло святого сильно ранилося і зрошувало землю кров’ю. На відстані трьох поприщ від міста Іларія обезглавили. Віруючі ж взяли його чесне тіло та поховали з останками Прокла.

Добавить комментарий