28 липня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті князя Володимира

Святий Володимир Великий народився близько 960 року. Він був сином князя Святослава та древлянської княжни Малуші. Незадовго до своєї смерті Святослав розділив Руську землю між своїми синами, і Володимир став княжити у Новгороді. Однак згодом він пішов війною на свого старшого брата Ярополка і підкорив собі Київ. Завойовницькими походами князь значно розширив межі своєї держави.

Володимир був ревним язичником, мав п’ять дружин і багато наложниць. З допомогою язичницької віри він намагався об’єднати підпорядковані собі племена, що поклонялися різним богам. Тому за його повелінням на Київських горах поставили багато ідолів, яким приносилися людські жертви.

Після мученицької смерті за Христа варяга Феодора та сина його Іоанна Володимир засумнівався у істинності ідолопоклонства і став цікавитися вірою інших народів. До нього прибували проповідники від мусульман, латинян, іудеїв та греків.

Зрештою, Володимир відправив у Константинополь десять послів, і вони були сильно зворушені православним Богослужінням та величчю Софійського собору. Посли говорили Володимиру, що не знали, де знаходяться – на землі чи на небі. Крім того на князя мало великий вплив і те, що його мудра бабка Ольга прийняла грецьку віру.

В той час Візантійською імперією правили брати Василій Болгаробойца і Костянтин. Проти них підняли бунт полководці Варда Склір та Варда Фока, кожний з яких хотів зайняти царський престол. Вимушені обставинами імператори попросили допомоги у свого ворога – Руського князя.

Володимир погодився надати їм військову допомогу, якщо йому за дружину віддадуть царівну Анну, сестру імператорів. Хоча для греків це було зухвальством, проте вони погодилися виконати умову князя. Тоді був заключний договір, згідно з яким Володимир зобов’язувався послати у Візантію 6 тис. варягів та прийняти Святе Хрещення.

Коли з допомогою варягів бунт придушили, грецькі імператори не поспішали виконати свою частину договору. Тому, обурений їхнім лукавством, Володимир завоював грецьке місто Херсонес (Корсунь), що було важливим вузлом економічних та торгівельних зв’язків Візантійської імперії. Після цього він послав у Візантію послів з вимогою руки царівни Анни і до її прибуття в Херсонес осліп.

Анна прибула до Володимира разом з митрополитом Михаїлом, кліром та великою кількістю святинь. Вона порадила князю поспішити з прийняттям Святого Хрещення, і, коли той виходив з купелі, то прозрів і душевними, і тілесними очима. Через це чудо Володимир пізнав Істинного Бога.

Перш за все після повернення в Київ князь порадив своїм дванадцяти синам приєднатися до грецької віри, і вони були хрещені у джерелі, відомому під назвою Хрещатик. Потім хрестилося багато бояр. Володимир же почав знищувати ідолів, просвіщати народ проповіддю Євангелія та повелів прийняти Святе Хрещення усім жителям Києва.

У визначений день вони зібралися на березі Дніпра, увійшли у воду і були хрещені в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Ця визначна для руського народу подія відбулася в 988 році.

У християн був давній звичай споруджувати церкви на місці язичницьких святилищ та на крові мучеників. Так і Володимир звів храм в ім’я Василія Великого на пагорбі, де стояв жертовник Перуна.

В честь же Пресвятої Діви Богородиці був споруджений кам’яний 25-купольний храм на місці кончини мучеників Феодора-варяга та його сина Іоанна. Ця церква була названа Десятинною, оскільки будувалася за рахунок 10-ї частини князівських прибутків.

Святительську кафедру в Києві за княжіння Володимира Великого займали по черзі митрополити Михаїл, Феофілакт, Леонтій та Іоанн. Завдяки їхнім трудам виникли такі перші єпархії Руської Церкви, як Новгородська, Володимиро-Волинська, Чернігівська, Переяславська, Белгородська та Ростовська.

Для утвердження християнської віри потрібні були вчені люди, тому за наказом князя для навчання дітей почали створюватися училища. 

Проповідував князь святу віру і через бенкети, які відбувалися щонеділі та у великі церковні свята. Для жителів Києва після Літургії накривалися щедрі столи. В цей час дзвонили дзвони і співали хори. Багато пожертв князь роздавав бідним, мандрівникам, монастирям та храмам. В народі Володимира називали «Красним Сонечком».

Скінчався святий князь 15 липня 1015 року в селі Спас-Берестові. Його мощі були покладені у мармуровій раці в Десятинній церкві.

Святкування Володимиру Великому було встановлене благовірним князем Олександром Невським після перемоги над шведами, яку він здобув з допомогою Володимира в 1240 році у битві на річці Неві.

Добавить комментарий