29 липня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Афіногена

Святий Афіноген разом зі своїми учнями постраждав за Христа під час жорстокого гоніння на християн, піднятого імператором Діоклетіаном, що царював у 284 – 305 рр.

Коли у вірменське місто Севастію прибув ігемон Філомарх, то влаштував урочисте язичницьке свято. Під звуки різних музичних інструментів ідольські жерці з вінками на головах приносили мерзенні жертви скверним богам. За повелінням ігемона проповідник став голосно закликати народ до жертвоприношення.

У відповідь усі люди закричали, що вони християни і не поклоняться ідолам. Розлючений цим мучитель послав воїнів бити народ, і багато хто прийняв мученицьку кончину. Тоді ж ігемону доповіли про християнського єпископа Афіногена, що проживає у селі Підахфоні та навертає людей до своєї віри.

За наказом ігемона воїни відправилися за святим Афіногеном, в якого неподалік від згаданого поселення був невеликий монастир, де окрім нього подвизалося 10 чоловік братії. В той час святий залишив обитель у якійсь справі, і воїни схопили лише його учнів. Вони привели їх у Севастію, де мучеників закували в окови та ув’язнили.

Після цього ігемон знову послав воїнів на пошуки Афіногена. Між тим єпископ повернувся в обитель і не знайшов своєї братії, через що став сильно скорбіти. Коли святий вийшов з монастиря, то до нього прибіг вигодуваний ним олень і став лизати йому руки. Тоді ж святитель зустрів одного знайомого чоловіка, який розказав, що його учні відведені на катування в Севастію. Ця звістка обрадувала Афіногена, він прославив Бога і поспішив слідом за ними.

В Севастії святий був схоплений, представлений ігемону, а потім ув’язнений разом зі своєю братією. В темниці він повчав своїх учнів мужньо постраждати за Христа і говорив про райську радість, яка їх очікує.

Наступного дня одинадцять святих були приведені до ігемона Філомарха, який повелів їм принести жертви богам, а у разі непокори погрожував лютими муками. На це єпископ Афіноген відповів, що вони не бояться погроз і готові перетерпіти будь-які муки.

Після цього розгніваний ігемон наказав спочатку катувати учнів Афіногена. Їх оголили, повішали на дереві і стали нещадно бити та стругати залізними гребенями. Оскільки вони були твердими в вірі і говорили, що не відречуться від Істинного Бога, то за наказом мучителя були усічені мечем.

Потім ігемон приступив до Афіногена. Він запитав у нього, де його Христос, що не прийшов та не врятував його учнів, і одразу після цього наказав повішати та бити святого. Згодом мученика зняли з дерева і продовжили бити.

Афіноген же постійно молився Богу. В цей час пролунав Голос з Небес, який сказав: «Дерзай, обранцю Мій! Я з тобою…». Цей Голос почули і слуги мучителя. Від страху їхні руки оціпеніли, і вони більше не змогли катувати святого. Тоді один із друзів ігемона порадив йому швидше умертвити Афіногена.

Коли мученик почув смертний вирок, то попросив, щоб його убили в його обителі. Ігемон погодився на це, і святого повели до монастиря. По дорозі до єпископа підійшов вигодуваний ним олень і низько поклонився йому.

Афіноген побажав оленю, щоб Господь не дав ні його, ні його потомства в руки мисливців і щоб його потомство прибігало в монастир в день їхньої пам’яті на заклання, аби наситити тих, хто буде звершувати святкування. Потім святий увійшов в монастир, де знову почув Божественний голос, після чого схилив під меч свою чесну голову. Кончина мученика наступила близько 311 року.

Щороку в день святкування пам’яті святих мучеників звершувалося чудо. Приходив вищезгаданий олень та приводив своє дитя на заклання, яке й з’їдали віруючі в пам’ять Афіногена та його учнів.

Добавить комментарий