1 серпня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучениці Макріни

Преподобна Макріна – рідна сестра святих Василія Великого та Григорія Ніського – походила з Каппадокії. Вона народилася за царювання Костянтина Великого (306 –337 рр.) і була найстаршою з 10 дітей подружжя Василія та Емілії. Ще до народження святої, її матір мала уві сні чудесне видіння, згідно з яким назвала свою дочку Феклою. Однак близькі преподобної хотіли назвати її в честь бабки Макріною, через що дівчинка отримала подвійне ім’я.

Коли Макріна підросла, матір стала навчати її грамоти. Для цього вона вибирала з Божественного Писання молитви або повчальні слова. Дівчинка ж була здібною і успішно навчалася.

Змалку Макріна звикла молитися та співати Псалми. Вона не віддавалася дитячим іграм, а займалася рукоділлям та читанням книг.

У 12-річному віці преподобна була обручена зі знатним та доброчесним юнаком, проте шлюб відклали до досягнення нею шлюбного віку. Сталося так, що цей юнак невдовзі помер, і виходити заміж Макріна рішуче відмовилася.

Коли скінчався батько святої, вона була втіхою та розрадою для своєї матері. Макріна смиренно виконувала всі необхідні роботи, старанно стежила за домом, наставляла та вчила братів і сестер.

Згодом Макріна вмовила матір відректися від світу та прийняти чернечий постриг. Так вони обоє стали подвизатися у дівочому монастирі, де проводили богоугодне життя і уподібнювалися до Ангелів.

Коли наблизився час смерті преподобної Емілії, у обитель прийшов наймолодший з її дітей Петро. Вони обоє з Макріною доглядали за матір’ю, а перед самою її кончиною сіли з обох боків від неї і стали називали по черзі імена своїх братів та сестер; Емілія ж кожному з них залишала материнське благословіння. Після цього вона поклала руки на Макріну та Петра і сказала, що віддає Господу початок і десятину від плодів своєї утроби, а потім відійшла до Господа.

Коли скінчався брат Макріни Василій, вона печалилася не стільки через його смерть, а скільки через те, що погас великий світоч Церкви.

Якось святитель Григорій Ніський захотів відвідати свою сестру Макріну. За день до прибуття в обитель, де свята в той час вже була ігуменею, він побачив уві сні видіння. Йому здалося, що він носить мученицькі мощі, від яких ідуть такі яскраві промені світла, на які неможливо дивитися. Це видіння повторювалося тричі протягом ночі, і в душі Григорія появилася незрозуміла печаль.

Коли святитель прибув у монастир, то знайшов свою сестру тяжко хворою. Макріна, що лежала на дошці, покритій руб’ям, наскільки могла підвелася та поклонилася брату. Потім вона прославила Бога і завела з Григорієм душокорисну розмову. Преподобна була сповнена Духа Святого, і її уста промовляли богонатхненні слова.

Через певний час Макріна попросила брата відпочити та підкріпитися їжею. І він послухався її, хоча не хотів припиняти розмову. Григорій розумів, що його видіння почало справджуватися, а мученицькі мощі були мощами його сестри, яка чернечими подвигами протягом багатьох років умертвляла своє тіло.

Наступного ранку Григорій побачив, що Макріна скоро помре, і ще більше опечалився. Преподобна ж була сповнена духовної радості і втішала його у скорботі. Ближче до півдня вона перестала говорити з оточуючими і лише тихо-тихо молилася. Потім свята перехрестила собі очі, уста і серце та відійшла до Господа. Монахині, які до цього часу стримували сльози, голосно заридали. З трудом вдалося трохи заспокоїти їх та вмовити розпочати спів заупокійних молитов.

Окрім колючої волосяниці, простої ряси, старої мантії, головного покрову та поношених сандалій, у Макріни не було одягу. Тому Григорій віддав їй своє нове вбрання, яке приготував собі для погребіння.

Коли монахиня Вестіана перевдягала святу, то зняла з її тіла залізні хрест та перстень. Хрест залишився Вестіані, а перстень взяв Григорій. У цьому персні містилася частинка Животворящого Древа Чесного Хреста Господнього.

Потім Вестіана показала Григорію на тілі Макріни знак від давньої рани і розказала йому про чудо, яке сталося зі святою. Ще коли преподобна жила при матері, на її грудях з’явився невиліковний чиряк, який спричиняв їй великі страждання і міг призвести до смерті.

Матір наполегливо просила дочку звернутися до лікаря, оскільки хвороба потребувала хірургічного втручання. Цнотлива ж Макріна воліла краще померти, аніж оголити перед чоловіком свої дівочі груди. Вона ревно молила Бога про порятунок і приклала до враженого місця змочену своїми сльозами землю.

Коли наступного дня матір ще більш наполегливо стала просити дочку скористатися допомогою лікаря, Макріна сказала їй, що буле достатньо, якщо матір покладе на чиряк руку та осінить хресним знаменням. Тоді блаженна Емілія просунула руку під плаття дочки і не знайшла чиряка на її грудях. На його місці залишився лише невеликий знак на згадку про чудо Боже.

На погребіння святої зібралося безліч народу, через що її тіло з трудом донесли до могили. Макріна ж була похована в одному з батьками гробі.

Преподобна була наділена даром звершення чудес та прозорливістю. Одного разу вона поцілувала у незряче око напівсліпу дівчинку, і дівчинка повністю прозріла. По молитвах Макріни під час голоду в обителі не вичерпувалися запаси пшениці.

Кончина святої наступила близько 380 року.

Добавить комментарий