6 серпня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мучеників Бориса та Гліба

Святі Борис та Гліб були наймолодшими з 12-ти синів князя Володимира Великого і народилися від грецької царівни Анни. В дитинстві Борис любив читати житія святих і молив Бога, щоб сподобитися йому долі одного з них. Гліб же постійно перебував разом з братом та слухав його.

Згодом Володимир поставив Бориса правити Ростовом, а Гліба – Муромом. Обидва брати відрізнялися добротою і допомагали бідним та знедоленим.

Коли Великий князь наближався до смерті, печеніги рушили на Руську землю. Тоді Володимир послав на них з військом свого сина Бориса. Проте Борис не знайшов печенігів, і відправився у зворотну путь. Очевидно, вороги злякалися руського війська, і сховалися в степах. Тим часом скінчався в Києві Володимир, і його син Святополк потай перевіз тіло батька в Десятинну церкву, а братам про батькову смерть не повідомив.

Невдовзі Борис дізнався про кончину родителя і став гірко плакати за ним. Він тужив, що не зміг востаннє поцілувати батька та поховати його тіло. В той же час Борис здогадувався, що Святополк задумав вбити його, і вирішив смиренно прийняти смерть.

Святополк самовільно став княжити в Києві і послав переказати Борису, що хоче жити з ним в мирі і збільшить його долю в батьківському спадку. Насправді окаянний замислив убити своїх братів і заволодіти усіма руськими землями, через що послав мужів із Вишгорода умертвити Бориса.

Коли святий перебував з батьківським військом на ріці Альті, воїни переконували його піти на Київ і зайняти престол батька. На це Борис відповів, що не підніме руки на свого брата. Тоді військо покинуло святого, і він залишився зі своїми слугами.

Незабаром прибули посланці Святополка і прокололи Бориса списами, коли він під час Утрені співав Псалми. В цей час отрок святого Георгій, що за походженням був угорцем, кинувся на тіло свого господаря і сказав, що не покине його. Тоді вбивці прокололи й Георгія, і він одразу спочив. Після цього ще живий князь попросив часу для молитви.

Коли ж він помолився, люди Святополка загорнули його в шатро, положили на віз і рушили з ним у дорогу. Братовбивця дізнався про це і послав двох варягів, які прокололи серце святого. Тіло Бориса потай привезли у Вишгород та поховали в церкві святителя Василія.

Потім окаянний Святополк взявся за Гліба, якому повідомив, що батько хворий та кличе його. Гліб з невеликою дружиною одразу поспішив до Києва. Поблизу Смоленська святий зупинився на ріці Смядині і знаходився у човні, коли йому принесли правдиву звістку від Ярослава про смерть батька та брата.

В той час, як Гліб оплакував своїх близьких, до нього явилися посланці Святополка. Після молитви до Бога юний князь був зарізаний своїм старшим поваром. Тіло святого кинули без погребіння на пустирі, і над ним стала появлятися запалена свіча та чувся Ангельський спів. Проте люди не надавали цьому значення.

Тим часом князь Ярослав збирав дружину, аби виступити проти Святополка. Декілька років тривала між ними боротьба, перемогу у якій, зрештою, здобув Ярослав. Святополк змушений був тікати і скінчався в пустинній місцевості між землями ляхів та чехів. Від його могили поширювався сморід.

Коли Ярослав прийшов до влади, то став розшукувати тіла своїх убитих братів. Невдовзі були знайдені нетлінні останки святого Гліба. Їх перенесли у Вишгород та поховали поруч з тілом Бориса. Від чесних мощей святих почали звершуватися чудеса.

Мученики Борис та Гліб – перші руські святі, що були канонізовані Руською та Візантійською Церквами. Невдовзі після їхньої кончини Київським митрополитом Іоанном була складена їм служба. На місцях убивства благовірних князів спорудили в честь них храми. Святі Борис та Гліб своє смертю показали приклад істинної християнської любові і стали покровителями руського народу.

Добавить комментарий