10 серпня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті мученика Іуліана

Святий Іуліан постраждав за Христа під час царювання нечестивого імператора Антоніна (138 – 161 рр.). Ігемоном італійської провінції Кампанії тоді був запеклий язичник Флавіан. Він повелів по усій провінції затримувати та приводити до нього на суд християн.

За ігемоновим повелінням був схоплений і Іуліан, що прийшов у Кампанію з Далмації, аби навертати ідолопоклонників до істинної віри. Іуліан був юного віку, відрізнявся мудрістю, душевною і тілесною красою.

Біля міста Анагнія він зустрів воїнів Флавіана і по-християнськи привітав їх. Вони одразу ж зрозуміли, що юнак – християнин, і стали розпитувати його про походження та віру. Святий сміливо сказав, що вірує в Господа Іісуса Христа, переконує людей шанувати Його і готовий померти за Нього.

Воїни ж, здивовані сміливістю Іуліана, зв’язали його та повели до ігемона в місто Атіну. При цьому вони били святого і говорили, що подивляться наскільки правдивими є його слова про бажання померти за Христа. Іуліан же молився Богу і почув Голос з Небес, який сказав йому не боятися та пообіцяв дати сили та мужність.

Коли святого привели до ігемона, то останній повелів ув’язнити його в темниці, що називалася «Холодним ровом». Тут мученика протягом семи днів молили голодом та спрагою, проте Господь його не покинув. Іуліану являвся Ангел Божий, що розмовляв з ним і насищав небесною їжею.

Після цього був влаштований публічний суд, і мученика привели на допит. Ігемон запитав у нього, чи не соромно йому, такому гарному та чесному юнаку, поклонятися розіп’ятому на хресті назарянину, а потім став схиляти його до ідолопоклонства. На це святий відповів, що нехай соромляться ті, хто поклоняється мерзенним богам, які насправді є бісами.

Слова мученика розлютили ігемона, і він повелів розтягнути святого на дереві та бити. Іуліан же молився Богу і знову почув Голос з Неба, який сказав йому не боятися та подвизатися мужньо.

Після цього мученик став закликати присутній народ відвернутися від богів, зроблених людськими руками, та пізнати Істинного Бога – Творця неба і землі. Таким чином святий навернув до християнської віри більше тридцяти мужів, а потім його вдруге ув’язнили.

Наступного дня приведений на суд Іуліан знову показав непохитність своєї віри. Тоді ігемон повелів повішати його на дереві, бити та стругати залізом. Однак чудесним чином руки катів ослабли і почали боліти, через що вони навіть не могли тримати в руках знаряддя катувань.

Водночас з цим Флавіану сповістили, що зруйнувався храм бога Серапіса, і всі ідоли, що були в ньому, розсипалися. Ця звістка здивувала і посоромила ігемона та інших язичників, а християн, які знаходилися серед натовпу, обрадувала. Розлючені ідолопоклонники зажадали смерті Іуліана, якого називали волхвом, і ігемон повелів обезглавити святого на місці зруйнованого храму.

Перед своєю кончиною мученик помолився Богу і почув Голос, який сказав, що молитва його почута, і покликав у Вишні Обителі. Тоді святий схилив свою голову і прийняв смерть за Христа.

Добавить комментарий