Преображення Господнє: почуємо голос Отця Небесного

Преображення Господнє – описане в Євангеліях таємниче преображення, явлення Божественної величі й слави Христа на горі Фавор. Також християнське свято (в українській народній традиції – Яблучний Спас або Другий Спас), що відзначається на спомин про цю подію у житті Ісуса Христа 19 серпня (6 серпня за старим стилем).

За Матвієм, Марком та Лукою (Мт.17:1–6, Мк.9:1–8, Лк.9:28–36), одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів: Петра, Якова та Iоанна, – і привів їх на «високу гору», яку часто ототожнюють з горою Фавор. Там на їхніх очах він «преобразився»: його вбрання стало сліпучо білим, а обличчя засяяло, мов сонце. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явився Мойсей та Ілля. Світла «ясна» хмара огорнула їх, а голос із тієї хмари промовив:

Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте (Мт.18,5).

Петро, думаючи, що остаточно надійшла година Божої слави та вічного святкування Кущів, хотів натягнути три намети. Але за мить апостоли не побачили нікого, крім самого Ісуса (Мт.17,1-8).

Розповідь про преображення подається між двома повідомленнями Ісуса про близьку смерть і воскресіння. У цій сцені присутність Мойсея та Іллі поруч з Ісусом означає зв’язок між старим і новим Завітом. Світло, що преображає Ісуса, є водночас відображенням божественної слави (як у випадку з Мойсеєм на горі Синай; Вих.34,29) і передвістям слави його воскресіння.

За словами святителя Тихона Задонського, глас Отця Небесного на горі Фавор не тільки апостолів, але і нас всіх стосується.

Скільки разів читаємо або чуємо Євангеліє Його святе, стільки раз чуємо голос Сина Божого, який промовляв до нас, Який не про що інше повчає нас, як про  шлях порятунку, яким до слави Божої, на святій горі частково показаної, маємо усі йти, хто хоче отримати таку.

Добавить комментарий