Для чого ми йдемо у хресний хід?

19 сeрпня, у свято Прeображeння Господнього, з Кам’янця-Подільського до Почаєва вирушив хрeсний хід, участь у якому бере понад 20 тисяч паломників.

В пeрший дeнь було пройдeно близько 20 км. Заночували паломники у сeлі Жeрдя, дe на них вжe чeкали місцeві житeлі з гарячeю вeчeрeю. Всього за 7 днів паломники подолають понад 200 км.

Також хресні ходи до Почаївської Лаври вирушили і з інших куточків України та навіть закордону.

Але для чого люди йдуть у хресний хід, перемагаючи слабкість тіла та духу?

Хресний хід – це старанне моління до Господа і Матері Божої про дарування Церкві і людям благодатної допомоги, це  вираз єдиної народної віри.

Хресний хід — це паломництво, а не туризм, — підкреслив цьогоріч митрополит Кам’янець-Подільський і Городоцький Феодор, благословляючи паломників в дорогу. — Це духовний подвиг, який вимагає величезних зусиль, він вимагає внутрішнього очищення, молитви. В дорозі паломники пізнають свої немочі, пізнавши їх, вони очищаються.

До прообразів хресних ходів відносять ряд описаних в Старому Завіті історій:

  • Шлях євреїв з Єгипту в Землю Обітовану;
  • Урочисте семикратне обнесення Ковчегом Завіту стін Єрихону;
  • Урочисті перенесення Ковчега Завіту царями Давидом і Соломоном за участю народу.

Хоча власне появу перших хресних ходів відносять до 4-ого столітті у Візантії. Так, святитель Іоанн Златоуст влаштовував проти аріан нічні ходи вулицями Константинополя. Для цього були зроблені срібні хрести на держаках, які урочисто носилися по місту разом зі святими іконами. Люди йшли із запаленими свічками.

Пізніше під час боротьби з єрессю Несторія, спеціальні хресні ходи влаштовував святитель Кирило Олександрійський, бачачи вагання імператора. Пізніше в Константинополі для позбавлення від масових хвороб виносили з храмів Животворяще Древо Чесного Хреста і носили вулицями міста. Так встановилось свято, що отримало назву Походження (винесення) чесних древ Хреста Господнього (1/14 серпня).

Що відчувають паломники?

Звичайно, шлях кожної людини, як і її відчуття є індивідуальними. Але є щось спільне для всіх паломників, що надає неймовірну силу хресній  ході.

По-перше, це відчуття єдності та сили. Адже коли з тобою разом іде понад 20 тисяч осіб, кожен у молитві до Господа Ісуса Христа і Божої Матері, це сповнює тебе неймовірної сили і твоя немічна молитва немов підіймається на крилах усіх тих молитов, що звучать під час ходи.

По-друге, всі явища природи, кожна тінь від схиленого дерева у спекотний день, кожен самий легенький вітерець – все це під час хресного ходу сприймається як милість Божа, до якої у звичному житті ми рідко ставимось з належною увагою.

По-третє, коли люди з навколишніх сіл зустрічають тебе водою, фруктами, а ввечері – гарячою їжею, твоя вдячність немає меж. Ти бачиш красу людей так, як рідко це робиш у буденному житті. Адже зовсім незнайомі люди допомагають та підтримують тебе з такою любов’ю та щирістю, що це одразу додає сил та впевненості, що ти йдеш в правильному напрямку.

Можна ще багато перераховувати ті прекрасні зміни, які відчуваєш в собі під час хресного ходу: це і ранкові молитви, і надійне плече незнайомої людини, готової підтримати важкий рюкзак, і неймовірна радість, коли перед твоїми очима після семиденної ходи відкриваються дзвіниці Почаївської Лаври.

Але  найбільші зміни насправді непомітні навіть самій людині. Вони як зернини, посаджені в серці до певного часу, які при правильному догляді – постійній молитві – обов’язково проростуть добрими плодами.

Тож підтримаймо молитвами паломників, які в ці дні підіймають крила віри над усім українським народом!

Нехай береже вас Господь!

Добавить комментарий