У чому головна різниця між магією і вірою в Бога?

Захворіли? Довго не одружуєтесь по міркам сусідок із сусіднього під’їзду? Або ж на роботі не все складається, як хотілось? «Добрі» люди одразу порекомендують звернутись до тітки, бабки або ж діда з глухого села, які можуть зарадити у такій ситуації: «Не бійся, в нього скрізь ікони. Він поганого не зробить».

Але насправді як далеко усе це від істинної віри в Бога. У чому ж головна відмінність між магією і вірою? Відповідає публіцист, богослов Сергій Худієв для видання pravmir.ru.

Для людини, яка не знає про Бога практично нічого, Православ’я і окультизм зливаються в якусь невиразну муть, загадково-привабливу для одних і відразливу для інших. Становище ускладнюється тим, що багато окультних «цілителів» дійсно використовують православну атрибутику і зображують себе православними людьми.

Але насправді йдеться про два протилежні підходи до духовної реальності. В людських відносинах нам теж доводиться вибирати між двома цими підходами — між маніпуляцією і довірою. Можна намагатися (іноді досить успішно) маніпулювати людьми, використовуючи «магічні» (їх іноді так і називають) психологічні техніки, а можна — будувати з ними відносини, засновані на взаємній повазі та довірі.

Якщо ви спробуєте маніпулювати людьми, ви залишитеся на самоті. Якщо ви спробуєте маніпулювати надприродними силами, можливо, якісь маги погодяться виконувати вашу волю — якийсь час, але це обернеться ще жахливішою втратою.

Характерний приклад магічного ставлення до життя виражає так званий приворот, який обіцяють практично в будь-якому оголошенні про надання окультних послуг. Маги претендують на те, що можуть змусити іншу людину полюбити вас або розлюбити вашого щасливого суперника (або суперницю). Але чи можна відносини, які (як передбачається) є результатом маніпуляції над волею людини, назвати любов’ю?

Чи можлива любов, яка не визнає за іншим свободи?

І чи буде така любов — до якої людину можна примусити (як вірять покупці окультних послуг) — дійсно відповідати потребі людини любити і бути коханим?

Є величезна різниця між бажанням «заволодіти» цією людиною і бажанням встановити з цією людиною близькі, довірливі особисті відносини. З приворотом — а так само будь-яким примусом — такі відносини несумісні. Так і спроби маніпулювати надприродним несумісні з вірою і любов’ю. Магічними заклинаннями і ритуалами людина зовсім не наближає себе до тієї таємниці, по якій сумує її серце, — вона відрізає себе від неї. Вона намагається тиснути і маніпулювати там, де можна тільки любити і довіряти.

Маг (чаклун, відьма) претендує на те, що може маніпулювати надприродними силами або істотами, підпорядковувати їх собі, використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах клієнта. Він запевняє, що може — за ваші гроші — забезпечити вам потрібний результат.

Віруючий розуміє, що Богом маніпулювати не можна, і використовувати Його в своїх інтересах — теж.

Його можна просити, але відповідь не в руках того, хто просить, а Бога. Його не можна змусити, не можна підкупити, можна тільки попросити.

Тому маг, який передбачає, що результат в його руках, що може цим результатом торгувати, з точки зору віруючого просто дурень. Результат знаходиться в руках Бога, неможливо торгувати тим, що не знаходиться в твоїй владі. Церква не може торгувати раєм або Божим заступництвом в земному житті, а священик не може обіцяти «гарантованого результату» після молебню — це не в руках священика, не в руках Церкви, це в руках Бога. Людина може висловити свою віру в Бога, благоговіння перед Ним, смиренну надію на Його захист і заступництво, зробивши пожертвування на храм — в тому числі в формі придбання свічки або внесення якоїсь суми грошей за молебень, — але це не гарантує результату. У Бога немає кнопки, на яку священик може натиснути, щоб отримати потрібний результат. Священик — як і мирянин — може тільки просити Його.

Бог каже, що навіть найбагатші пожертвування і пишні ритуали Він може відкинути, якщо людина не хоче жити в справжній вірі і слухняності заповідям. Бога не підкупиш.

Питання, яке розділяє християн і різноманітних «магів», — це питання про те, в чиїх руках знаходиться наше життя.

Окультист виходить з того, що його життя — як і життя інших людей — контролюється якимись іншими силами, теж надприродними і надлюдськими, але не Богом. Християнин вірить в Божий Промисел і людську відповідальність.

З цієї відмінності в світогляді витікають два абсолютно різних типа поведінки. Окультист намагається якось управляти цими силами, креслити пентаграми, читати заклинання — християнин призиває Бога:

А я на Тебе, Господи, уповаю; я говорю: Ти — мій Бог (Пс 30:15).

Окультизм — це відмова від надії на Бога. Можливо, він сумісний з теоретичною згодою, що Бог є, але ніяк не з живим молитовним спілкуванням з Ним. Але православна віра — це живе, особливе ставлення до Бога. І найкраще це відношення виражають слова літургійної молитви :

Самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Добавить комментарий