Духовні настанови Тихона Задонського

26 серпня Церква відзначає кончину святителя Тихона Задонського (1783) та друге знайдення його мощей (1991).

Святитель Тихон — єпископ Російської Православної Церкви, єпископ Воронізький і Єлецький, богослов, один з найвідоміших православних релігійних просвітителів XVIII ст. Прославлений вірянами як святитель і чудотворець.

Пропонуємо уривки з його духовних настанов.

Спасіння в Господі Ісусі Христі

Спасіння твого ні в чому іншому не покладай, як тільки в Єдиному Христі Ісусі, Спасителі світу. Якщо істинно віруєш, що Він за тебе постраждав та помер і є Спаситель твій, то люби Його всім серцем твоїм, слухай Його та догоджай Йому, як Спасителю своєму, і всю надію спасіння в Ньому Єдиному покладай і стверджуй. Неодмінно повинні ми добрі діла творити, як християни, але спасіння від Єдиного Христа просити та очікувати повинні.

Будь уважним до слова Божого

Слово Боже, тобто, Святе Письмо, пророками та апостолами нам передане, люби як і Самого Бога: Боже слово є слово уст Божих. Якщо Бога любиш, то неодмінно і слово Боже любиш. Бо воно є послання Боже до нас, недостойних, і найвищий Його дар, нам заради спасіння поданий: якщо любиш Того, Хто послав, люби й посланий від Нього лист до тебе. Слово Боже мені, тобі та всім дане від Бога, щоб кожен, хто хоче спастися, через нього спасіння отримав. Коли цар земний до тебе напише лист, любиш такий і з любов`ю й радістю прочитуєш його. Наскільки більше лист Царя Небесного, слово Боже, любити і з любов`ю та радістю прочитувати треба.

Слово Боже не заради того дане нам, щоб воно лежало, на хартії написане, але щоб ми користувалися ним духовно, просвічувалися, на шлях істинний та спасіння наставлялись, звичаї свої виправляли і за правилом його у світі цьому жили і Богу догоджали. Якщо ж хочеш бути правдивим християнином, неодмінно старайся жити за правилом його. Бо слово Боже є насіння Небесне: має в нас плід виростити, собі подібний, тобто, святе і Небесне життя. Інакше воно звинуватить нас в день Страшного Суду Христового. Живи ж так, як слово Боже вчить, і за ним себе виправляй.

Початок мудрості — страх Господній

Без віри живої та страху Божого благочестиво жити неможливо. Віра жива від розважання слова Божого і Святого Духа в серці людському збуджується. Заради цього треба читати слово Боже, прислухатися до нього і молитися, щоб Сам Бог світильник віри в серці нашому запалив.

Страх Божий народжується, в основному, від міркування про всюдисущість та всезнання Боже. Бог всюди. Де б ми не знаходилися, з нами Він. Що б ми не робили, говоримо, мислимо — все перед святими очима Його відбувається. Він набагато краще діла наші знає, ніж ми самі.

Розважай про це, християнин, і з поміччю Божою зародиться в тобі страх Божий. Страх Божий буде тебе всюди і в кожному ділі остерігати та виправляти, від всякого зла відвертати і до всякого добра заохочувати. І так день за днем будеш кращим. Май же завжди перед душевними очима Бога і здобудеш страх Божий, наслідуючи псалмоспівця Давида: Господь — переді мною завжди (Пс. 16, 8).

Бережись гріха та слухай свою совість

Усякого гріха, як смертоносної отрути, бережись: всякий гріх великого Бога ображає і прогнівляє, а грішника відлучає від Бога і вічному спасінню перешкоджає. Бережись же гріха, щоб не навічно умертвити тебе.

Коротка солодкість гріха, але за ним вічна смерть настає.

Що совість забороняє тобі робити, того не роби: що совість непогрішна забороняє, те забороняє і Закон Божий. Совість добра згідна с Законом Божим, який каже: не вбий, не вкради та інше. Те ж чуєш і в совісті твоїй, і вона те саме тобі говорить. Бережись же робити те, що совість забороняє, щоб не вразити душу твою, вразивши совість.

Нехай мене всі хулять, тільки б мене совість хвалила.

Вибирай краще померти, ніж згрішити проти совісті.

Краще лише від совісті втішатися, хоч і весь світ порочить, ніж совістю звинувачуватися, хоча й увесь світ хвалить.

Краще зранене тіло мати, ніж гріхами зранену совість; краще всякі зовнішні біди приймати, ніж мати цю одну внутрішню біду.

Зла совість більше від усяких скорбот ображає і більше від усякого мучителя мучить людину.

Нема злішого мучителя, як совість зла.

Не відкладай покаяння

Якщо в чомусь оступишся, як людина, і згрішиш, не зневірюйся, але відразу, пізнавши свій гріх, падай зі смиренням перед милосердним Богом і проси милості, взиваючи митаревим гласом: Боже, милостивий будь мені грішному! І відпуститься тобі гріх твій.

Які б гріхи не вчинив ти після Хрещення, якщо в істинному покаянні знаходишся, не зневірюйся, але очікуй милості Божої.

Скільки б їх не було і які великі й важкі не були вони, у Бога милості ще більше. Тільки надалі бережись грішити.

Губить людину не тягар і кількість гріхів, а нерозкаяне і жорстоке серце.

Лише тих неодмінний чекає осудження з дияволом в пеклі, які не хочуть каятися і від гріхів відстати, а тим, які каються і відстають від гріхів, двері милосердя Божого відкриті.

Не від довгого часу покаяння залежить, а від старання того, хто кається.

Треба остерігатися, щоб у немічного не було і покаяння немічне, а у вмираючого мертве.

Треба залишити примхи, поки вони нас не залишать; треба залишити суєту, поки вона нас не залишить.

Себе пізнавай і не суди інших

Людські діла бережись досліджувати. Таке дослідження подає привід до наклепу, осудження та інших важких гріхів. Яка в тебе потреба до людей? Знай і досліджуй себе. Пригадуй спочатку колишні свої гріхи і покаянням та сокрушенням серця отирай їх, і не будеш дивитися, що роблять інші. Заглядай частіше в серце своє і досліджуй, яке пагубне зло в ньому ховається, і доволі будеш мати, що досліджувати. Тому що ніколи серця нашого до кінця дослідити не можемо, але точно знаємо, що в ньому всяке зло міститься. Це корисно тобі досліджувати. Звідси народиться смирення, і страх, і дбання про себе самого, і зітхання, і молитва до Бога; а дослідження чужих гріхів є початок усього беззаконня і є Богу та людям ненависна цікавість.

Якщо побачиш або почуєш когось, що грішить, бійся обмовити і осудити його. Ти про нього скажеш одному, той — другому, другий скаже третьому, третій — четвертому, і так всі будуть знати та спокушатися і того, хто згрішив будуть осуджувати, що важко є. А ти, який гріх брата розголосив, всьому тому причиною будеш.

Наклепники подібні до прокажених, які поганим своїм запахом  іншим шкодять; або подібні до заражених моровою виразкою, які з місця на місце заразу переносять та інших гублять.

Бережись же ближнього свого обмовити, щоб не подати й іншим причину до гріха, важко згрішивши. Також бережись його осудити, тому що він перед Господом стоїть або падає, тому що й ти грішник. Праведник судити та осуджувати нікого не повинен, наскільки більше грішник грішника. І судити людей — Єдиного Христа діло: Йому від Небесного Отця Суд даний, і буде судити живих та мертвих Той, на Суді Якого і сам ти станеш. Бережись же сан Христовий викрадати, що дуже важко є, і подібних тобі людей судити, щоб не з`явитися з цим премерзенним гріхом на Суді і праведно на вічну страту бути засудженим. Оберни очі твої і ум твій на себе самого, розглядай себе та викривай себе і звинувачуй себе перед Богом за гріхи свої, чого вимагає діло покаяння, викривай та звинувачуй себе перед Богом і проси від Нього милості, як митар, щоб від Нього оправдатися.

Старайся пізнати себе самого і тоді будеш багато знати.

Якщо зараз в якомусь гріху не знаходишся, то, можливо, раніше був; якщо не був, то, можеш бути, можеш ще більше згрішити, ніж ближній твій, якого судиш за гріх.

Всі тим самим випадкам підпадаємо. Ближній твій сьогодні, а ти завтра можеш те саме зробити, якщо не ділом, то словом чи думкою.

Якщо щось погане в ближньому твоєму побачиш чи почуєш, то закарбуй уста твої мовчанням, а про нього зітхни до Господа, щоб виправив його; і про себе молися, щоб в такий самий порок не впасти, тому що всякому падінню підлягаємо, як немічні.

Пізнання себе і своєї гріховності є початок спасіння, тому що пізнання своєї бідності приводить до шукання способу, щоб позбутися біди.

Багато хто хоче знати, що робиться в чужих країнах, а що в своїй душі знаходиться, не шукає.

Яка користь поза собою багато знати, а себе самого не знати?

Не все досліджуй

Таїнство Пресвятої Троїці, Святішої Євхаристії та інше, що не відкрито в святому Божому слові та що відкрито, але зрозуміти не можеш, — з цікавості не досліджуй, щоб не потрапити в сіть диявольську, в ній заплутаєшся, вийти з неї не зможеш і так загинеш. Бо що віри єдиної вимагає і розум наш перевершує, те досліджувати дуже небезпечно. Бережись досліджувати те, що вище від тебе. Віруй у всьому так, як Свята Церква вірує. Цей шлях є безпечним.

Головне – внутрішнє оновлення

Істинне покаяння вимагає того, щоб людина від гріхів та від суєти світу цього відвернулася і до Бога цілим серцем обернулася, всередині змінилася та іншою, ніж раніше була, стала, і так би спасіння своє зі страхом і трепетом творила і ні про що би так не турбувалася, щоб тільки Богу догодити і так спастися. Якщо хочеш бути в істинному покаянні і так спастися, переміни себе та оновися. Кожен, хто хоче істинним, а не неправдивим бути християнином, має бути новою, чи оновленою, людиною, чи новою істотою.

Не ублажай плоті своєї і не все роби, що вона вимагає. Треба її розпинати з пристрастями і похотями (Гал. 5, 24), якщо хочеш християнином, чи Христовим, бути.

Багато труду й подвигу потрібно, щоб людині змінитися і бути добрим деревом, яке саме собою плоди дає. Ні про що так не дбай, як щоб себе змінити, оновити та виправити, і про це часто і ретельно молися і зітхай до Христа Господа, щоб Сам Він тебе оновив і добрим зробив. Без Нього оновлення та виправлення наше не буває. А коли всередині оновлений і добрий будеш, то й зовнішнє життя, і діла твої добрі будуть.

Ні в чому таким не будь ретельним, як щоб волю свою і внутрішній стан виправити, — в цьому вся сила християнського благочестя полягає. Зовнішній без внутрішнього змісту — ніщо: чого всередині, в серці, нема, того і в самій речі нема. Чеснота не є істинна чеснота, якщо її нема в серці. Виправляй же серце своє і волю свою, і будеш добрий, і зовнішні прояви твої добрі будуть. Бо внутрішнє є початок зовнішнього. Якщо всередині, в серці, зла не буде, то й зовні не з`явиться.

Руки не будуть зла робити, ноги на зло не підуть, язик та уста не будуть зла говорити, вуха не будуть зла чути, очі не будуть на зло дивитися та інше – якщо воля та серце не захочуть.

Так від джерела чисті потоки течуть, якщо саме джерело чисте. Подібно і від серця добрі діла будуть походити, коли добре серце буде, а без доброго серця добрих діл бути не може. Від гнилого і смердячого джерела не може витікати інша вода — тільки гнила та смердяча. Виправ же серце та волю, і будеш добрий, будеш істинний християнин, будеш нова істота. Тому що кожен від волі та серця або добрий, або злий. Якщо серце та воля добрі, то й людина добра; якщо серце та воля злі, то і людина зла. Добре те серце, яке волі Божій покірне та згідне; зле те серце, яке волі Божій противиться і з нею не згідне. “Доброхітне серце віра робить; доброї волі мати є віра”, — каже святий Амвросій. Де доброхітного серця нема, там і віри нема. Постарайся, християнине, всередині себе виправити і бути добрим, і будеш істинно добрим; інакше як був, так і будеш завжди злим, що б не робив.

Як виправити себе?

Щоб тобі себе виправити і стати істинним християнином, тобто Христовим, положи перед душевними своїми очима святе життя Христове, і на нього часто поглядай, і його приклад наслідуй. І хоча серце твоє, розтлінне, того не хоче, примушуй себе до наслідування прекрасних чеснот Христових. Дивишся в дзеркало, щоб пізнати, яке обличчя твоє, чи нема на ньому пороків, і, побачивши пороки, стираєш їх. Для душі твоєї нехай буде дзеркалом непорочне життя Христове. Дивися на те часто і пізнавай, яка душа твоя: чи хоче вона того, що Христос хоче, і чи робить вона те, що робив Христос, живучи на землі? І що протилежного до життя Христового бачиш в ньому, все те, як пороки, очищуй покаянням і сокрушенням серця. Христос Господь честь, славу та багатство зневажив у світі цьому, хоч і все міг мати, як Господь всіх. — Чи ти не шукаєш честі, багатства та слави у світі цьому? Христос в смиренні жив на землі. — Чи ти не живеш в гордості та пишності? Христос до всіх любов виявляв та милосердний був. — Чи ти не ненавидиш і чи не злостишся на подібних до тебе людей? Христос, якому докоряли, нікому не докоряв. — Чи ти не докоряєш людині, яка тобі якось докорить, і, що гірше того, чи не докоряєш такому, який нічим тобі не докорив? Ти, мовляв, такий-то, ти, мовляв, шахрай, ти, мовляв, злодій та інше. Христос з усіма хулителями лагідний був. — Чи не хулиш ти тих, які хулять тебе? Христос нікому не мстив, хоча й усіх ворогів Своїх в мить ока міг би погубити. — Чи ти не мстиш за образу свою? Христос все витерпів. — Чи ти не нарікаєш в біді та стражданні, які трапляються з тобою?

Так порівнюй душу свою з Христовим життям і, як обличчя перед дзеркалом оглядаєш, так оглядай душу свою перед дзеркалом непорочного життя Христового. І що протилежного до того вгледиш, всяким чином старайся виправити.

Коли так будеш робити, то, запевняю тебе, щодня кращим будеш. Неможливо не виправитися тому, хто часто в безпорочне це дзеркало дивиться. Воістину потрібно тут послідувати тому за Христом, хто у Вічному Житті з Ним хоче бути. Потрібно в нинішньому житті Христу співобразним бути, хто там хоче бути Йому співобразним у славі. Не даремно Христос сказав: Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив (Йн. 13, 15), і: Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене (Мт. 10,38). Роздумуй про ці слова належно, і сам довідаєшся і признаєш, що треба за Христом послідувати тому, хто хоче спасенним бути і у Вічне Його Царство увійти.

Виправляти себе не зможеш як належить, якщо не будеш пізнавати зла, яке ховається в серці твоєму, і бід, які від того походять. Непізнана хвороба незціленою залишається. Початок здоров`я — пізнати свою хворобу, і початок блаженства -пізнати свою біду і окаянство. Бо хто, пізнавши у собі хворобу, не шукає зцілення і хто, пізнавши свою біду, не шукає від неї визволення? Пізнавай же й ти зло, сховане всередині тебе, як смертоносна отрута, і тоді будеш старатися від нього визволитися. І чим більше будеш пізнавати, тим ревніше будеш шукати визволення. Зло в серці людському — це зарозумілість, гордість, марнославство, самолюбство, славолюбство, самовілля, заздрість, гнів, сріблолюбство, нечистота і всяка гидота. Від них всілякі беззаконня, як від смердячого джерела смердючі потоки, витікають.

Заглядай частіше в серце своє, і помалу будеш пізнавати себе. Хвороба незцілена смертю загрожує; так і зло, перебуваючи без виправлення, вічною смертю загрожує. Від пізнання того зла послідує і пізнання своєї бідності та окаянства. Від пізнання бідності та окаянства послідує страх перед вічністю і смирення, зітхання та бажання визволення від біди та турбота про це. Бог… смиренним дає благодать (Як. 4,6), яка людину й оновлює. Так, пізнаючи себе, людина починає себе виправляти і стає кращою. Пізнавай же себе і будеш виправлятися.

Безперестанно молися і проси помочі у Бога.

Будь-яке зусилля наше без благодаті та помочі Божої не сильне. Сама людина повністю може розбеститися і себе погубити, але сама себе виправити і спасти не може без Бога. Може жити за плоттю, як човен вниз по ріці плисти, але проти плоті стояти і духовно жити — не може сама собою. Як судно проти бистрини річкової плисти само собою не може — треба його або гребцям, або вітру з вітрилом зрушувати, — так і людині в духовному житті та ділі спасіння надприродна і всемогутня Сила помагати повинна. Бо треба себе самого перемагати. Але як це зробити без сили Божої, яка одна все може? Таке от велике розтління природи нашої! До того ж диявол безперестанно на людину нападає і старається у гріх ввести і в свою сіть спіймати; спокуси світу оточують і всіляко зваблюють; так само і злий звичай чи звичка ваблять. Багато починають каятися і добре жити, але потім знову з доброго шляху відхиляються і розпускаються. І почати добре християнське життя, і жити з Богом і закінчити по-християнськи — без всесильної помочі Божої людина не може. Спокушений все це знає. Без мене ж ви нічого чинити не можете (Йн. 15,5). Тому на всяк час потребуємо помочі Божої. Заради цього, коли хочеш, християнин, благочесно жити, бути правдивим християнином і так спастися, безперестанно молися Богу і помочі від Нього проси старанно. Бог, за Своїм чоловіколюбством, як повелів нам молитися і всього добра у Нього просити, так і обіцяв нам те, що просимо подавати, особливо потрібне для спасіння нашого. Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють (Мт. 7, 7-8).

Знай, любий, що як птах без крил і воїн без зброї, так християнин без молитви.

Молися ж старанно Господу і себе віддавай Йому в управління, і Він буде зі Свого чоловіколюбства виправляти та вести тебе до Вічного Життя і блаженства. Тільки й сам старайся і бережись; і Він, бачачи твоє старання, у всьому буде тобі помагати.

Божа благодать є життя душ наших: без благодаті Божої душа наша жива бути не може. Як тіло наше душею, так душа наша Божою благодаттю живе. Молися ж завжди і зітхай до Господа, щоб подав тобі благодать Свою і в ній би тебе зберіг. Благодаті Божої на кожну хвилину потребуємо. Заради цього часто зітхай з глибини серця: Серце чисте створи мені, а Боже, і дух потужний віднови в нутрі моїм. Не відкидай мене від обличчя твого, духа твого святого не відбирай від мене. Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним (Пс. 51, 12-14).

Молитва не в тому тільки полягає, щоб стояти і кланятися тілом перед Богом і молитви написані читати. Можна і без того на всякий час і на всякому місці умом і духом молитися. Можеш ходячи, сидячи, лежачи, будучи в дорозі, за трапезою сидячи, в народі чи на самоті до Бога ум і серце зводити і так милості та помочі від Нього просити. Бог всюди і на всякому місці є, і всім двері до Нього відчинені, і доступ до Нього зручний — не так, як до людини, — і всюди і завжди за Своїм чоловіколюбством готовий нас слухати і нам помагати. Всюди і завжди і на всякий час, і у всякій потребі та випадку можемо до Нього з вірою та молитвою нашою приступати, можемо всюди умом говорити Йому: Господи, помилуй, Господи, поможи, та інше.

Будь уважним до помислів

Безпечніше не допускати ворога в дім, ніж допустивши з ним боротися.

Загашуй іскру, поки у вогонь не переросла, і вбивай ворога, поки малий.

Прагни до перемоги над собою

Нема славнішої перемоги, ніж перемогти самого себе.

Нема більшого переможця на землі, ніж той, хто сам себе перемагає і панує над своїми пристрастями.

Пристрасть подібна до пса. Як пес біжить за нами і женеться слідом, коли від нього втікаємо, а коли проти нього стоїмо і женемо його, сам втікає від нас, так і пристрасть: жене того, хто їй піддається і слухає її, — уступає тому, хто противиться їй.

Нема більшої перемоги — як перемогти свій гнів та обурення.

Про здоров`я і хворобу

Хвороба, хоч плоть твою мучить, але дух твій спасає.

Рідко буває, що в здоровому тілі здорова душа живе, а здебільшого і майже завжди — в немічному.

Здоров`я тіла відчиняє людині двері до багатьох забаганок і гріхів, але неміч тіла зачиняє.

О, хвороба, гіркі, але здорові ліки! Як сіль від гнилості м`ясо та рибу охороняє і не дає зароджуватися хробакам в них, так і всяка хвороба зберігає дух наш від гнилості та тління духовного і не допускає пристрастям, як хробакам душевним, зароджуватися в нас.

В терпінні стяжається душа

Зведи умні очі в Небесні місця і оглянь там всіх жителів — жодного не знайдеш, хто би не прийшов туди шляхом терпіння.

Християнська перемога полягає не у помсті, а у лагідності та терпінні.

Без смирення нема спасіння.

Шлях смирення низький, але до високої батьківщини — Неба веде. Якщо хочеш досягти цієї батьківщини, цим шляхом іди.

Правдиво смиренний засмутитися і гніватися від докору не може, тому що вважає себе гідним всякого приниження.

Ледарство — причина багатьох зол

Не повинен ти в ледарстві жити, а повинен в трудах благословенних вправлятися. Тому що ледарство всьому злу причина, і хто в ледарстві живе, безперестанно грішить. (Від цієї вимоги звільняються немічні і престарілі люди, які трудитися не можуть.)

Ні до кого зручніше диявол не приступає, як до того, хто живе у ледарстві та лінощах.

Будь обачним при виборі кола спілкування

Вкрай остерігайся будь-яку людину словом чи ділом образити, бо це — важкий гріх. Коли людину ображають, то ображають і Бога, Який людину любить. Не може образа людини бути без образи Бога. Хто проти людини згрішить, той і проти Бога згрішить. Важко це, як сам бачиш. Якщо ж образиш ближнього твого, то негайно смирися перед ним і проси у нього прощення, щоб не підпасти під праведний суд Божий.

З кожною людиною обходься не підлесливо, а просто, як сам з собою. Яким зовнішньо їй з`являєшся, таким і всередині будь. І що їй говориш, те має бути і на серці твоєму. Бо лестощі й підступництво є діла пагубних людей, і в серцях їхніх диявол живе, який лестощів й підступництва їх навчає на приваблювання наше. Бережись лукаво і підступно з ближнім поступати, щоб не дати в серці твоєму місця дияволу, бо заволодіє тобою, і поведе тебе, як полоненого.

Як спілкування з добрими є така школа, в якій без книг навчається людина філософії християнської, тобто, чесного життя, так спілкування зі злими (навпаки) буває причиною крайнього розбещення.

Бережись обмовника, як бережешся людини, зараженої моровою виразкою, щоб і самому від неї не заразитися і не загинути.

Підлесливий на язику мед, а в серці жовч носить — словом мир обіцяє, а ділом меч готує.

Шукай усамітнення

Як в тихій і чистій воді краще сонце відображається, ніж у збуреній та схвильованій, так і вічне і духовне сонце Бог – краще в тиші та спокої вірою та умним оком пізнається, ніж у неспокої та людських розмовах.

Усамітнене перебування збирає духовний скарб, а відлучення будь-куди марнує.

На забави і бенкети ходити остерігайся. Дуже важко, на них бувши, совісті не вразити. Не таким вже додому вернешся, яким з дому вийшов: бережись же.

Нема нічого кращого і спокійнішого, ніж дому свого триматися. Чого око не бачить і вухо не чує, те і в серце не буде вдаряти.

Думки добрі і Богу угодні нічим так не збуджуються, як усамітненням та мовчанням. Яке добро в домі та усамітненні збереш, те між людьми розгубиш.

Якщо потребу маєш з дому вийти і до людей піти, будь уважним до себе і серце своє бережи. Всюди уявляй Господа Бога твого перед собою, і страх Його святий, як свічка, нехай буде перед тобою. Куди не підеш і де не будеш, всюди Бог з тобою, і все твоє знає, і бачить діло, і чує слово. Бережи ж себе всюди.

 

Добавить комментарий