24 жовтня православні відзначили Собор Оптинських старців (Цитати)

Протягом цілого століття Оптина пустинь була джерелом духовної просвіти для всього російського суспільства: від неосвічені простаків до філософів і письменників, від селян до осіб царського двору, від ченців до церковних ієрархів.

Для всіх, хто приходив сюди, монастир був цілющим джерелом, яке лікувало душевні рани; кожен паломник йшов звідси просвітленим і преображеним, укріпленим духовно, на все життя записавши на скрижалях свого серця євангельську любов і святість життя оптинских ченців.

Ієросхимонах Лев (Наголкин) (1768-1841) — перший засновник і натхненник оптинського старецтва. Виразом євангельської любові було все життя цього старця, що проходила в самовідданому служінні Богу й ближнім. Своїми подвигами, безперестанною молитвою й смиренням він здобував рясні дари Святого Духа.

Намагайся більше слухати себе, а не аналізувати діла, вчинки і поводження з тобою інших, якщо ж ти не бачиш в них любові, то це тому, що ти сам в собі любові не маєш.

 

Бог не нехтує молитвами, але прохання їх іноді не виконує тільки для того, щоб за Божественним Своїм наміром все влаштувати краще. Що би було, якби Бог — Всезнавець — досконало виконував наші бажання? Я думаю, хоча не стверджую, що всі земнородні загинули б.

Ієросхимонах Макарій (Іванов) (1788-1860) був старцем в Оптиній пустелі в один час із преподобним Левом, а після його смерті до самої своєї смерті ніс великий і святий подвиг старечої опіки. З іменем старця Макарія пов’язано початок видання в монастирі святоотцівських праць, яке об’єднало навколо обителі кращі духовні й інтелектуальні сили Росії. Під його духовним керівництвом перебувала не тільки Оптина пустель, але й багато інших монастирів, а листи до чернецтва й мирян, видані обителлю, стали безцінним дороговказом для кожного християнина в духовному житті.

На запитання, в чому полягає щасливе життя, чи в блиску, славі та багатстві, чи в тихому, мирному, сімейному житті, скажу, що я згоден з останнім, та ще й додам: життя, що проходить з чистою совістю і зі смиренням, доставляє мир, спокій і правдиве щастя. А багатство, честь, слава і високе достоїнство нерідко бувають причиною багатьох гріхів, і ненадійне таке щастя.

Схіархимандрит Мойсей (Путілов) (1782-1862) показав дивовижний приклад поєднання суворого подвижництва, смирення й безкорисливості з мудрим управлінням обителлю та широкою благодійною діяльністю. Саме завдяки його безмежному милосердю й співчуттю до бідних обитель давала притулок безлічі прочан. При схіархимандриті Мойсеї були відновлені старі і побудовано нові храми й будівлі обителі. Своїм видимим розквітом і духовним відродженням Оптина пустинь зобов’язана мудрому настоятельству старця Мойсея.

Перевіряй самого себе щоденно: що ти посіяв в рахунок майбутнього віку, пшеницю чи терен? Дослідивши себе, готуйся до виправлення на наступний день і таким чином все життя проводи.

Схиігумен Антоній (Путілов) (1795-1865) — брат і сподвижник схиархімандрита Мойсея, смиренний подвижник і молитовник, через усе життя терпляче і мужньо ніс хрест тілесних хвороб. Він всіляко сприяв утворенню старецтва в скиту, яким керував протягом 14 років. Письмові настанови преподобного старця є чудовим плодом його батьківської любові і дарів учительного слова.

Ремствування на Бога остерігатися потрібно і боятися як смерті, бо Господь Бог, через велике милосердя Своє, всі гріхи наші довготерпеливо терпить, але ремствування нашого не виносить милосердя Його.

 

У всякому горі: і в хворобі, і в убогості, і в тісноті, і в замішанні, і у всіх неприємностях — краще менше думати і розмовляти зі собою, а частіше з молитвою, хоча й короткою, звертатися до Христа Бога і до Пречистої Його Матері, через що й дух гіркої зневіри відступить, і серце сповниться уповання на Бога та радості.

Ієросхимонах Амвросій (Грінок) (1812-1891) — великий подвижник землі Руської, святість і богоугодность житія якого Бог засвідчив багатьма чудесами, а православний віруючий народ — щирою любов’ю, повагою і шанобливим звертанням до нього в молитві.

Якщо залишимо свої бажання і розуміння та постараємося виконати бажання і розуміння Божі, то у всякому місці і у всякому стані спасемося. А якщо будемо триматися своїх бажань і розумінь, то ніяке місце, ніякий стан нам не допоможуть.

Ієросхимонах Іларіон (Пономарьов) (1805-1873) — учень і наступник старця Макарія. Будучи ревним захисником і проповідником православної віри, він зумів повернути в лоно Православної Церкви багатьох людей, які заблукали або відпали від православної віри.

Якщо почуваєш, що гнів обійняв тебе, зберігай мовчання і до тих пір не говори нічого, поки безнастанною молитвою і самодокорюванням не стихне твоє серце.

Ієросхимонах Анатолій (Зерцалов) (1824-1894) — скитоначальник і старець, який наставляв у духовному житті не тільки ченців Оптиної пустелі, але також насельниць Шамординської жіночої обителі та інших монастирів. Він був палким молитовником і подвижником, а для всіх, хто до нього приходив — чуйним батьком, терплячим учителем, який завжди ділиться скарбом мудрості, віри та особливої духовної радості. Старець Анатолій володів дивовижним даром розради.

Терпіння твоє не повинно бути нерозумне, тобто безвідрадне, а терпіння з розумом,— що Господь дивиться на всі діла твої, в саму душу твою, як ми дивимося в лице улюбленої людини… Дивиться і випробовує: якою ти виявишся у скорботах? Якщо потерпиш, то будеш Його нареченою. А якщо не витримаєш і поремствуєш, але покаєшся, все-таки будеш Його нареченою.
Молитва до Бога всяка може дійти. А яка саме — про це ми не знаємо. Він — Один Суддя праведний, а ми можемо неправду визнати істиною. Молися і вір.

Схиархимандрит Ісаакій (Антимонов) (1810-1894) — приснопам’ятний настоятель Оптиної пустелі, який поєднував у собі тверде управління обителлю і найтонше мистецтво пастирського керівництва зі смиренним послухом великим Оптинським старцям і високим подвижництвом. Справою життя схиархімандрита Ісаакія було зберігання та утвердження в обителі духовних заповітів старецтва.

Треба терпіти. Як же святі-то терпіли? Що ж після цього ми, якщо і малих образ переносити не будемо?

Ієросхимонах Йосип (Литовкин) (1837-1911) — учень і духовний наступник преподобного Амвросія, явив образ великого смирення, доброти, безперестанної умної молитви, старець не раз удостоювався явлення Божої Матері. За спогадами сучасників, багато ще за життя ієросхимонаха Йосипа бачили його освітленим благодатним божественним світлом.

Якщо бачиш помилку ближнього, яку ти б хотів виправити, якщо вона порушує твій душевний спокій і дратує тебе, то й ти грішиш і, отже, не виправиш помилки помилкою — вона виправляється лагідністю.

Схиархимандрит Варсонофій (Плиханков) (1845-1913) — скитоначальник, про якого старець Нектарій говорив, що благодать Божа в одну ніч з блискучого військового створила великого старця. Не шкодуючи життя, він виконував свій душпастирський обов’язок у російсько-японській війні. Старець володів незвичайною інтуїцією, йому відкривався внутрішній сенс подій, що відбуваються, він бачив потаємність серця людини, і з любов’ю пробуджува в ній покаяння.

Правдивою ознакою омертвіння душі є уникання церковних богослужінь. Людина, яка байдужіє до Бога, насамперед починає уникати ходити до церкву, спочатку намагається прийти на службу пізніше, а потім і зовсім перестає відвідувати храм Божий.

Ієросхимонах Анатолій (Потапов) (1855-1922), прозваний у народі утішником, був наділений Господом великими благодатними дарами любові і розради стражденних, прозорливості та зцілення. Смиренно несучи своє пастирське служіння у важкі дні революційної смути і безбожництва, старець стверджував своїх духовних чад у рішучості навіть до смерті бути вірними святій православній вірі.

Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать, а благодать Божа — це все… Тут тобі й найбільша мудрість. Ось ти упокорися і скажи собі: “Хоча я й піщина земна, але й про мене дбає Господь, і нехай вершиться наді мною воля Божа”. От якщо ти скажеш це не розумом тільки, але й серцем, і дійсно сміливо, як личить істинному християнинові, покладешся на Господа, з твердим наміром покірливо підкорятися волі Божій, яка б вона не була, тоді розсіються перед тобою хмари, і вигляне сонечко й освітить тебе та зігріє, і пізнаєш ти правдиву радість від Господа, і все видасться тобі ясним та прозорим, і перестанеш ти мучитися, і легко стане тобі на душі”.

Ієросхимонах Нектарій (Тихонов) (1856-1928) — останній соборно обраний Оптинський старець, який подвигом безперервної молитви і смирення знайшов найбільші дари чудотворіння та прозорливості, нерідко приховуючи їх під виглядом юродства. У дні гонінь на Церкву, сам перебуваючи у вигнанні за сповідання віри, невпинно душпастирював.

Людині дане життя для того, щоб воно їй служило, не вона йому, тобто людина не повинна робитися рабом своїх обставин, не повинна приносити своє внутрішнє в жертву зовнішньому.

Ієромонах Никон (Бєляєв) (1888-1931) найближчий учень старця Варсонофія, полум’яний молитовник і велелюбний пастир, самовіддано виконував старече служіння вже після закриття Оптиної пустелі, зазнав муки від безбожників і помер у вигнанні, як сповідник.

Треба все погане, також і пристрасті, які борють нас, вважати не своїми, а від ворога — диявола. Це дуже важливо. Тоді тільки й можна перемогти пристрасть, коли не будеш вважати її своею…

 

Якщо хочеш позбутися смутку, не прив`язуйся серцем ні до чого і ні до кого. Печаль виходить від прив’язаності до видимих речей.

Архімандрит Ісаакій II (Бобриков) (1865-1938) — останній настоятель Оптиної пустелі, випробував всю тяжкість розорення і наруги святої обителі. Несучи свій хрест настоятельского служіння в роки випробувань і скорботи, він був сповнений непохитної віри, мужності і всепрощаючої любові. Цей святий старець чотири рази зазнав тюремне ув’язнення і увінчав своє життя мучеництвом за Христа.

Від хреста свого не побіжу.

У 2000 році преподобні оптинські старці були прославлені Ювілейним Архієрейським Собором Руської Православної Церкви для загальноцерковного шанування.

 

Добавить комментарий