Томос в Естонії: з чим залишились віруючі естонці

Сьогодні, коли говорять про Томос, часто згадують приклад Естонії. Ситуація у наших країнах дійсно була дуже подібною: і ажіотаж навколо Томоса, і боротьба за храми, і розірвання євхаристичного спілкування між Москвою і Константинополем. Як результат, в країні паралельно існує дві Православні Церкви: Естонська Автокефальна Православна Церква (Константинопольський Патріархат) та Естонська Православна Церква Московського Патріархату.

Але справжній результат, про який говорять самі естонці, — більшість населення вважає себе атеїстам. Лише 16 естонців зі 100 вірять в Бога. Інституціям держави, яка за світськими мірками досить успішно розвивається,  вони довіряють більше, ніж Богу.

І ЕАПЦ, і лютерани, які до того були головною  конфесією в країні, втратили прихожан. Більшість храмів пустує або перетворено на музеї.

Єдина, кому вдалось відносно зберегти свою паству, Естонська Православна Церква Московського Патріархату. 85% віруючих естонців належать саме до цієї конфесії. І це в той час, як кількість приходів, які відійшли Естонській Православній Церкві Московського Патріархату в результаті розподілу майна в 90-х, вдвічі менша, ніж у ЕАПЦ. 31 проти 60.  Але кількість — це аж ніяк не якість. І на прикладі Естонії це добре видно.

А тепер короткий екскурс в історію Православ’я в Естонії після 1917 року.

У 1918 році Естонська Республіка проголосила незалежність, 1920 року була визнана РРФСР. Зважаючи на те, що Естонська єпархія існувала на території нової незалежної держави, а також враховуючи факт гонінь на Церкву в СССР, єпископ Талліннський Александр звернувся до Вселенського (Константинопольського) Патріарха з проханням прийняти Церкву під свою юрисдикцію.

7 червня 1923 року Патріарх Константинопольський Мелетій IV видав Окружне послання (Томос), що приймало Естонську Православну Церкву (ЕПЦ) до своєї юрисдикції та дарувало їй автономію. Він присвоїв єпископу Александру титул митрополита Талліннського та всієї Естонії.

До 1940 року до ЕАПЦ належали 210 000 віруючих, 3 єпископи, 156 парафій, 131 священик, 19 диякон, 2 монастирі та духовна семінарія. Більшість віруючих були естонцями.

Після входження Естонії до складу СРСР демографічна картина значно змінилася, росіян стало більше і 1978 року на вимогу РПЦ Вселенський Патріарх оголосив Томос 1923 року, що засновував автономну Естонську церкву, недійсним.

З відновленням естонської незалежності знову постало церковне питання: після тривалих переговорів поміж Константинополем та Москвою дійти згоди так і не вдалося.

20 лютого1996 року Священний Синод Вселенського Патріархату відновив діяльність Томоса 1923 року та заснував Естонську Автономну Православну Церкву під своєю юрисдикцією.

Московська Патріархія розірвала євхаристійне спілкування з Константинополем, але через 4 місяці відбулися переговори і сторони дійшли консенсусу: в Естонії діятимуть дві Православні Церкви, а вірні самі обиратимуть куди йти молитись.

Ну а про результат цього «досягнення» ви вже читали вище.

Добавить комментарий