6 грудня Церква вшановує пам’ять благовірного великого князя Олександра Невського

Святий благовірний великий князь Олександр Невський народився 30 травня 1220 року в місті Переславлі- Заліському (день пам’яті 6 грудня за новим стилем). Батько його, Ярослав, в хрещенні Феодор, був молодшим сином Всеволода III Велике Гніздо. Мати св. Олександра , Феодосія Ігорівна, рязанська княжна. У 1227 році князь Ярослав, на прохання новгородців, став княжити в Новгороді Великому. Він узяв з собою синів – Федора і Олександра.

Починався найважчий час в історії Русі: зі сходу йшли монгольські орди, із заходу насувалися лицарські полчища. У цей грізний час Промисел Божий відрядив на порятунок Русі святого князя Олександра – великого воїна- молитовника , подвижника і будівельника землі Руської.

Битва на Неві

Скориставшись навалою Батия, полчища хрестоносців вторглися в межі Русі. Першими були шведи. Безліч кораблів підійшло до Неви під командуванням ярла Біргера . Св. Олександр  (йому не було тоді ще 20 років)  довго молився в храмі Святій Софії. Архієпископ Спиридон благословив св. князя і воїнство його на бій. Вийшовши з храму, Олександр надихнув дружину сповненими віри словами:

Не в силі Бог, а в правді. Хтось – зі зброєю , інші – на конях, а ми Ім’я Господа Бога нашого закличемо!

З невеликою дружиною князь поспішив на ворогів. Був чудесний знак: Воїн, який стояв у морському дозорі, бачив на світанку 15 липня човен, що пливе по морю , і на ньому св. мучеників Бориса і Гліба в оксамитовому вбранні . Олександр, підбадьорений цим, мужньо повів з молитвою військо на шведів.

І була січа велика з латинянами , і перебив їх незліченну безліч , і самому ватажку поклав печатку на обличчя гострим списом».

За цю перемогу на річці Неві, здобуту 15 липня 1240-го року, народ назвав св. Олександра Невським.

Війна з лицарями на заході Русі

Небезпечним ворогом залишалися німецькі лицарі . У 1241 році блискавичним походом св. Олександр повернув давню російську фортецю Копор’є, вигнавши лицарів. У 1242 р. взимку він звільнив Псков, а 5 квітня дав Тевтонському ордену рішучий бій на льоду Чудського озера. Хрестоносці були повністю розгромлені. Ім’я св. Олександра прославилося по всій Святій Русі.

Союз з Ордою

Західні межі Руської землі були надійно огороджені , настав час убезпечити Русь зі сходу. У 1242 році св. Олександр Невський зі своїм батьком, Ярославом, виїхав в Орду. Священну місію захисників Руської Землі Господь увінчав успіхом , але це коштувало років праць і жертв . Князь Ярослав віддав за це життя.

Заповіданий батьком союз із Золотою Ордою – необхідний тоді для запобігання нового розгрому Русі – продовжував зміцнювати св. Олександр Невський.

Обіцяючи свою підтримку, св. Олександр дав можливість Батию виступити в похід проти Монголії, стати головною силою у всьому Великому Степу. У 1252 році багато  міст Русі повстали проти татарського ярма. Знову виникла загроза самому існуванню Русі. Св. Олександру знову довелося їхати в Орду, щоб відвести від руських земель каральне нашестя татар. Св. Олександр став єдиновладним великим князем всієї Русі.

У 1253 році він відбив новий набіг на Псков, в 1254 році уклав договір про мирні кордони з Норвегією, 1256 році ходив у похід у на фінську землю. У темряву язичництва св. Олександр ніс світло Євангельської проповіді та православної культури . Все Помор’я було освячено і освоєно ним.

У 1256 році помер хан Батий. Святий князь втретє поїхав в Сарай, щоб підтвердити мирні відносини Русі і Орди з новим ханом – Берке. У 1261 році стараннями св. Олександра і митрополита Кирила була заснована в Сараї, столиці Золотої Орди, єпархія Православної Церкви.

Настала епоха великою християнізації язичницького Сходу, в цьому було пророче вгадане св. Олександром Невським історичне покликання Русі. У 1262 році за його вказівкою у багатьох містах були перебиті татарські збирачі данини і вербувальники воїнів – баскаки . Чекали татарської помсти. Але великий заступник народу знову поїхав в Орду і мудро направив події зовсім в інше русло: посилаючись на повстання місцевих жителів, хан Берке припинив посилати данину в Монголію і проголосив Золоту Орду самостійною державою, зробивши її тим самим заслоном Русі зі сходу.

Смерть і прославлення Олександра Невського

Ця дипломатична поїздка св. Олександра Невського в Сарай була четвертою і останньою. На зворотному шляху, не доїжджаючи до Володимира, в Городці, в монастирі князь – подвижник віддав свій дух Господу 14 листопада 1263, завершивши  життєвий шлях прийняттям святої чернечого схими з ім’ям Олексій. Святе тіло його понесли до Володимира, дев’ять днів тривав шлях, і тіло залишалося нетлінним. 23 листопада при похованні його в Різдвяному монастирі у Володимирі, відбулось Боже диво дивне й пам’яті гідне: святий сам простягнув руку за дозвільної молитвою.

Нетлінні мощі благовірного князя були відкриті, за видінням, перед Куликівською битвою в 1380 році , і тоді ж встановлено місцеве святкування . Загальноцерковне прославлення св. Олександра Невського здійснилося за митрополита Макарія на Московському соборі 1547 році.

30 серпня (12 вересня за н. ст.) 1721 Петро I , після тривалої і виснажливої війни зі шведами , уклав Ништадский мир. Цей день вирішено було освятити перенесенням мощей благовірного князя Олександра Невського з Володимира в нову північну столицю, Петербург . Вивезені з Володимира 11 серпня 1723, святі мощі були привезені в Шліссельбург 20 вересня і залишалися там до 1724 року, коли 30 серпня були встановлені в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври, де спочивають і нині . Святкування було встановлено указом від 2 вересня 1724 року, відновлене в 1730 році .

Ім’я захисника рубежів Русі і покровителя воїнів відоме далеко за межами нашої Батьківщини. Свідчення тому – численні храми, присвячені святому Олександру Невському . Найвідоміші з них: Патріарший собор у Софії, кафедральний собор в Таллінні, храм в Тбілісі.

За матеріалами azbyka.ru

Добавить комментарий