На Київських горах стояли ноги його і очі його Русь бачили: 13 грудня згадують пам’ять Андрія Первозванного

«Святий Апостол Андрій Первозванний – перший архиєпископ Костянтинопольський, Патріарх Вселенський і апостол Руський. На Київських горах стояли ноги його і очі його Русь бачили, а вуста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Свята Русь обрана серед інших східних народів, бо в ній проповідував Апостол», – проголошує постанова Православного Собору, що відбувався у Києві в 1621 році.

«І зранку встав і рече (Св. Ап. Андрій. – авт.) до сущих із ним учнів: «Чи бачите гори ці? – яко на цих горах засяє благодать Божа; імать град велик бути і церков багато Бог звести імать», – розповідається у «Повісті временних літ».

 Рибалка, учень Іоанна Христителя, перший учень Христа

Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Віфсаїди Галілейської. Він був сином рибалки Іони та братом святого апостола Симона Петра. З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя, що сповістив про Боговтілення. Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом.

Іншого разу на Генізаретському озері, почувши заклик Христа іти за Ним, він покинув батька, і за словами Господа, став першим із покликаних, – ловцем людей (Мф. 4, 18); за що й отримав найменування Первозванний.

Святий Апостол Андрій, як і інші апостоли, був свідком проповіді Ісуса Христа, Його чудес, що підтверджували Його божество. Андрій бачив страждання Спасителя, Його смерть і Воскресіння. Після Воскресіння Спасителя разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Елеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.

Після зішестя Святого Духа на апостолів, святий Андрій  відправився на проповідь і ширив світло Божої істини більше як 35 років. Багато труднощів, бід і скорбот зазнав він під час своєї місії. Проповідував він серед багатьох язичницьких народів, зокрема, на Сході, – у багатьох містах Малої Азії, в Грузії, Абхазії, Греції, Македонії, Скіфії, та на берегах Чорного Моря, в низині Дунаю.

За провидінням Божим, він дійшов до  Дніпра, і приставши до київських гір виголосив на них пророцтво:

«Вірте мені, що на цих горах засяє благодать Божа; велике місто буде тут, і Господь збудує багато церков, і просвітить святим хрещенням усю руську землю», що і за промислом Божим сталося.

Святий апостол  Андрій був єдиним  Апостолом, що відвідав слов’янські землі, і тому почитається нашим народом як особливий молитовник і покровитель.

Закінчив апостол Андрій свій подвижницький, місійний шлях біля 70-ого року в м. Патрах. У цьому місці Господь через свого учня явив багато чудес: недужі зцілювалися, сліпі прозрівали. Полум’яне слово проповіді просвітило світлом істинної віри майже всіх місцевих жителів. Однак серед язичників залишався ще правитель міста, який і наказав розіп’яти апостола на хресті, бажаючи в такий спосіб знеславити проповідь святого Андрія, оскільки той постійно прославляв силу Хреста Господнього.

Оскільки хрест, на якому він був розп’ятий, мав форму літери X, він називається хрестом Апостола Андрія. Два дні тривали страждання Андрія, він же до самої смерті продовжував навчати людей, що юрмились біля хреста.  Пресвітери і диякони ахайські поховали святе тіло Апостола й описали історію його мук в невеликому посланні, яке збереглось до наших часів.

Добавить комментарий