31 грудня-1 січня: чому ми відчуваємо смуток замість радості?

Новий рік — чудове свято. Точніше так: Новий рік може бути прекрасним святом, якби не пияцтво, якби не безсонна ніч перед телевізором і якби не контраст між очікуванням «чогось» 31 грудня і відсутністю цього «чогось» 1 січня. А так — все дуже мило. Мороз, передсвяткова метушня, загальна нервова напруженість. Діти чекають подарунків, дорослі намагаються раніше піти з роботи і місять снігову кашу, заходячи по дорозі додому в усі магазини по дорозі …

Зі святом — чмок! Зі святом — дзень! Зі святом — буль-буль! Зі святом — надобраніч!

Але є в святкуванні Нового року і смуток. Цей смуток народжується від того, що нового в Новому році немає нічого, крім змінених цифр на календарі. Все інше — старе. Людині властиво перетягувати свій старий скарб пристрастей і звичок з року в рік із завидною постійністю. Тому кожен новий рік — старий.

Більшість людей валяє дурня і натужно зображує веселощі. Люди напиваються — чи то від туги, чи то від радості; засинають, не роздягаючись; прокидаються в невідомих місцях … Або, в кращому випадку, ламають пульт в пошуках хоч чогось цікавого по «ящику».

І зовсім невелика частина громадян проводжає рік, що минає, словами:

«Господи, помилуй».

І зустрічає прийдешній рік словами:

«Господи, благослови».

Не знаю, як вам, а мені здається, що це і є справжня новизна і найкрасивіший спосіб святкування.

Куранти б’ють, сніг за вікнами повільно опускається, а якесь сімейство читає молитву Господню і просить у Бога благословення на наступний рік. Краса!

Пртоіерей Андрій Ткачов

Добавить комментарий