Святитель Іоанн Златоуст: Різдво Христове – матір всіх свят!

Ми наближаємось до свята Різдва Христового! Його урочистість, неосяжна таємниця та важливість для кожного з нас переповнюють у ці дні серця віруючих людей.

Зрозуміти глибше  зміст свята Різдва Христового допоможуть слова подвижників та сповідників Православної віри.

Святитель Іоанн Златоуст називає Різдво Христове матір’ю всіх свят!

«Скоро настане свято, яке найбільше з усіх свят гідне шанування і благоговіння, і яке безпомилково можна назвати матерію всіх свят.

Яке ж це свято? Різдво Христове у плоті.

Від нього отримали початок і підставу Богоявлення і священна Пасха, і Вознесіння, і П’ятидесятниця. Якби Христос не народився у плоті, то і не хрестився би, що і є Богоявленням, — і не був би розіп’ятий, що і є Пасхою, — і не послав би Духа, що  є П’ятидесятницею.

Таким чином, від Різдва Христового, як різні потоки від джерела, витікають всі ці свята. І не тому тільки це свято справедливо могло б займати першість, а й тому, що подія цього дня є найбільш вражаючою з усіх подій. Те, що Христос, ставши людиною, помер, це було зрозуміло; тому що, хоча Він і не зробив гріха, але прийняв смертне тіло. Звичайно, і це гідне подиву; але що Він, будучи Богом, благоволив стати людиною і принизити Себе так, що і розумом осягнути неможливо, — це найдивовижніша і вражаюча справа. Дивуючись цьому, і Павло говорить: і беззаперечно — велика благочестя таємниця. Яка «велика»? Бог явився у плоті (1 Тим. 3, 16) »[2].

Преподобний Іустин Попович:

«Воістину Бог, як людина, на землі народився! Чому? — Щоб ми жили через Нього (1 Ін. 4, 9). Бо без Боголюдини Господа Ісуса Христа життя людське — цілком і повністю самогубна нісенітниця, смерть, воістину сама явна і найжахливіша нісенітниця на землі.

Осмислити смерть — це значить осмислити життя у всіх його глибинах, висотах, безкінечності. І це робить тільки Вселюдинолюбний Господь, Який через безмежну любов стає людиною і назавжди залишається Боголюдиною в людському світі.

Життя людське тільки як Бого-життя, життя в Бозі, набуває свій вічний сенс. А поза Богом життя — це найбільш безглузда нісенітниця, сповнена образи і гіркоти».

Святитель Лев Великий

Через Сина подякуємо в Дусі Святому Богу Отцю (Коп. 1, 12), Який через велике Своє милосердя полюбив нас (Еф. 2, 4) і зглянувся над нами, і нас, мертвих до злочинів, оживив разом із Христом (Г.ф. 2, 5) так, щоб бути нам в Ньому новими творіннями (2 Кор. 5, 17) і новими образами. Скинемо із себе стару людину з її ділами (Еф. 4, 22) і, ставши співучасниками народження Христа, відречемося від справ плоті (Гал. 5, 19).

Усвідом, о християнин, звання своє і, зробившись причасником Божественної природи (2 Пет 1, 4), негідним способом життя не повертайся до старої нікчемності.

Митрополит Сурожський Антоній

Любов Бога до нас «не почуття, не добре ставлення Боже до нас»; це Сам Бог, що прийшов у світ плоттю новонародженого Христа; Він створив світ з любові; Він створив світ, щоб розділити з ним те радісне, урочисте життя, яке називається любов’ю і яке доходить до такого напруження, до такої повноти, що воно вже за межею будь-якого обмеження, будь-якого применшення. Воно віддає себе, забуваючи все, крім того, кого любить, дає, ніби в беззахисності, в крихкості, подібній до цієї плоті дитини, яка народилася в Віфлеємі.

І взиває до нас Господь: «Відгукніться!»

Добавить комментарий