Особливе Різдво у лікарні

Цього року я собі все ретельно спланувала і вимріяла Різдво у батьківському домі.

Ще на початку грудня ми з сином вивчили колядку.

Але ми плануємо, а Бог все вирішуємо по-своєму. Наприкінці року ми всією родиною підхопили злого та невблаганного віруса, який буквально звалив усіх нас з ніг. А вже 2 січня нас із сином госпіталізували з ускладненням.

І ось Святий вечір, Різдво ми зустрічаємо в лікарні.

Спочатку були сльози від страху за свою дитину, і, чесно, жалості до себе, бо ж я також ще дитина, яка хоче на Різдво до мами.

Але я швидко себе опанувала. І сьогодні, у Святий вечір, коли я зазвичай готую 12 пісних страв і ще багато наїдків на Різдво, я зрозуміла, що вперше в житті переживаю це свято по-особливому.

У вечірній та нічний час є багато часу на молитву та роздуми (бо на вузькому та рипучому ліжку, де спиш разом з дитиною, не дуже і поспиш).

Хоч як я люблю наші українські традиції й дуже люблю готувати ці пісні страви, які лише у цей вечір вдаються такими смачними, сьогодні я зрозуміла, що вони дуже відволікають від головного — молитви та співпереживання того, що відбувається в цю святу ніч.

Це ніч народження нового світу, початок спасіння. Але й ця ніч материнської радості Пречистої, яка пригортала до себе своє Дитя, і ніч Їі тривоги за Нього. Бо ж знала, що народжує Месію.

Сьогодні ми, прості жінки, які в лікарняних палатах пригортаємо до себе свої щастячка, багато часу проводимо в молитві і віримо в їх найшвидше одужання. Віримо в чудо, що звершується саме в ці години.

Про це так важливо пам’ятати щодня, щоразу, коли збираємося куштувати свою кутю.

І цінувати все те, що дає нам Творець. А маємо ми справді багато, коли поряд з нами здорові наші діти і батьки.

Христос народився! Славімо Його!

Автор: Вероніка Власюк

Добавить комментарий