Первомученик Стефан — приклад, заради чого маємо трудитись над собою

На третій день Різдва Христового 9 січня по новому стилю Церква святкує день пам’яті святого апостола, первомученика і архідиякона Стефана, який був унікальною і сильною особистістю з одного боку, а з іншого — був яскравим представником християнської Церкви, яка тільки-тільки зароджувалась.

Завдяки книзі Діянь святих апостолів, написаній святим апостолом і євангелістом Лукою, ми можемо уявити як було влаштоване життя громади першохристиян, до якої належав Стефан.

 «І вони перебували в науці апостольській, в спілкуванні і переломленні хліба (Причастя Тіла і Крові Христових) і в молитвах. І був острах у кожній душі, бо і багато чудес і знамень чинили апостоли в Єрусалимі. А всі віруючі були разом і мали все спільне. І продавали маєтки та будь-яку власність, і все ділили між собою, кожному по потребі. І кожен день одностайно перебували в храмі і, переломляючи хліб по домах, їжу приймали із радістю та в сердечній простоті, прославляючи Бога та маючи ласку в усього народу <…> У багатьох віруючих було одне серце й одна душа, і ніхто нічого не називав своїм, але все в них було спільне » (Діяння, 2: 42-47; 4:32).

У такій саме громаді зростав святий Стефан, який став за благоволінням Святого Духа і апостольським покладанням рук першим в історії дияконом і першим в історії мучеником, який безпосередньо постраждав за Христа.

Служіння диякона  дещо відрізнялося від служіння сучасного диякона. Сьогодні фактично головною справою диякона є допомога при богослужінні священику чи архієрею, так би мовити, співслужіння їм. У I ж столітті на дияконах лежала і величезна громадська робота: вони розподіляли матеріальні блага серед віруючих і нужденних, стежили за тим, щоб в громаді не було голодних і обділених, розносили Святі Дари хворим і, звичайно, допомагали при богослужіннях.

Як розповідається в книзі Діянь Святих апостолів: «І сподобалося це усьому зібранню; і обрали Стефана, мужа повного віри та Духа Святого … » (Діян. 6: 5).

Святий апостол первомученик і архідиякон Стефан був старшим серед семи дияконів, поставлених самими апостолами, тому його називають архідияконом. Він був християнським первомучеником і постраждав за Христа у віці близько 30 років.

За висловом Астерія, це був «перший з мучеників, учитель страждань за Христа, підстава доброго сповідання, бо до Стефана ніхто не проливав крові своєї за Євангеліє».

Повний Духа Святого, святий Стефан з відвагою переконливо проповідував християнське вчення та перемагав юдейських книжників у суперечках. За це іудеї обмовили Стефана, ніби він виказує зневагу проти Бога і проти Мойсея. З таким звинуваченням святий Стефан постав перед синедріоном і первосвящеником.

Він виголосив полум’яну промову, в якій виклав історію єврейського народу і сміливо викривав іудеїв в гоніннях на пророків і в тому, що вони стратили очікуваного ними Месію, Ісуса Христа. Ця промова міститься у 7 главі Діянь апостолів.

Під час промови святий Стефан раптом побачив небо відкрите і Ісуса Христа у славі, що стоїть по праву руку від Бога. Він голосно проголосив про це. Тоді іудеї, затикаючи вуха, накинулися на нього, потягли його за місто і закидали камінням, а святий мученик молився за своїх вбивць.

Вдалині, на підвищенні, стояла Матір Божа зі святим апостолом Іоанном Богословом і ревно молилася за мученика. Перед смертю Стефан вимовив:

Господи Ісусе, прийми дух мій, Господи, не постав їм це у гріх, — і потім радісно віддав Христу свою чисту душу.

Тіло святого первомученика Стефана, залишене на поживу звірам, таємно взяв відомий єврейський учитель Гамаліїл з сином своїм Авівом і поховав у своєму маєтку. Згодом вони обидва увірували в Христа і прийняли святе Хрещення.

Приклад первомученика Стефана яскраво показує нам, заради чого кожен повинен трудитись над собою, жити праведно.

Заради філософської ідеї? Заради абстрактної теорії, абстракції? Ні. Заради тільки морального очищення і морального задоволення? Теж не зовсім. Вірніше, і це теж, але суть все одно глибше. І вона така: ми страждаємо, мучимося, боремося з собою, з пристрастями, з бісами заради головного — заради живого Бога, Який постійно перебуває разом з нами, як Він перебував в житті первомученика і архідиякона Стефана.  Саме це відчуття Бога, що знаходиться поруч з ним, і давало йому сили жити так полум’яно і, цілком жертвуючи собою, служити, проповідувати і померти.

Стефан точно знав: Бог постійно з ним. І як своє улюблене мале дитятко веде його за руку по життю. Головне цю дитячу ручку не вирвати, але міцніше стискати батьківський великий теплий палець — і тоді все буде добре, — говорить ієрей Андрій Чиженко.

Добавить комментарий