14 січня — день пам’яті святителя Василія Великого

14 січня Православна Церква вшановує пам’ять святого Василя Великого.

Що ми знаємо про цього святого та які особливості має літургія, написана святителем?

Житіє Василія Великого

Святий Василій був родом з Каппадокії, району в Малій Азії. Він народився в 330 році в місті Кесарії і був старшим сином у великій родині. Батьки Василя були людьми віруючими, тому дали синові християнське виховання, але вони також були багатими, завдяки чому Василь, як і його брати, серед яких знаменитий Григорій Нісський, здобув блискучу світську освіту.

Будучи чотирнадцятирічним підлітком, він осиротів. Його батько — відомий юрист раптово помер, і святий Василій залишився під опікою своєї бабусі Макрини. З нею святий Василій жив в передмісті Кесарії аж до її смерті. Макрина була не тільки свідком гонінь на християн імператора Діоклетіана, вона зберегла спогади про святого Григорія Неокесарійського Чудотворця, про якого багато розповіла святому Василю.

У 17 років для вдосконалення знань святий Василій переїхав спочатку до Кесарії, потім до Константинополя, а пізніше в центр освіти тодішнього світу — місто Афіни. Тут він навчався в одній з Афінських шкіл разом зі своїм другом Григорієм Богословом, з яким познайомився ще в Кесарії.

Святий Василій Великий з легкістю опановував науки і невпинно удосконалювався в них. Він відрізнявся глибокими знаннями не тільки в природничих науках (математиці, природознавстві і медицині), але і в риториці, філософії, володів кількома мовами. Як пише Григорій Богослов про Василя Великого, «легше було вийти з лабіринту, ніж його переспорити».

У віці приблизно двадцяти років в 357 році він повертається в Кесарію і стає адвокатом. В цей же рік святий Василій був хрещений єпископом Кесарії Діаною.

Він стає читцем у церкві і через деякий час залишає адвокатську практику, щоб відправитися в подорож, яка тривала два роки. Святий Василій відвідав кілька чернечих обителей Єгипту, Сирії та Палестини, де спостерігав відомих подвижників благочестя. Свій досвід згодом він покладе в основу власного чернечого статуту, який до цього дня залишається авторитетним для всього християнського світу.

Чернече життя Василія Великого

Повернувшись з подорожі, святий Василій роздав бідним свою частину батьківської спадщини. І оскільки його майно було значним, він зумів також побудувати лікарні та притулки для бідних та літніх людей. Після чого усамітнився на річці Ірис. Незабаром тут разом з однодумцями святий Василій створив аскетичну, чернечу громаду. Під час свого усамітнення святий Василій багато писав, в тому числі він створив ряд богословських праць. На основі текстів Нового Завіту він створив збірник правил морального життя.

Дуже скоро Василь Великий почав брати участь в догматичних суперечках, які хвилювали регіон і Східну Церкву в цілому. А коли в 362 році на єпископську кафедру зійшов знатний городянин Євсевій, далекий від церковних проблем, то святий Василій Великий був запрошений і висвячений ним в пресвітера. Довгий час святитель Василь Великий займається адміністративними та церковними питаннями єпархії, проповідує.

У 370 році, після смерті єпископа Євсевія, святий Василій Великий очолює кафедру і залишається на посаді єпископа на десять років аж до своєї кончини в 379 році. Він виявляв себе твердим і принциповим, стриманим і строгим в дотриманні канонів. Завжди піклувався про благо Церкви.

Василь Великий — богослов і філософ багато сил і уваги приділив літургійній творчості. Напевно, ніхто з єпископів не залишив більше листів, ніж Василій Великий. Його бесіди та листування дійшли до наших днів.

Ми зобов’язані святителю Василю нинішнім текстом Символу віри. Їм був написаний трактат про святого Духа. Ряд творів святий Василій Великий присвятив тлумаченню Священного Писання, проте, до наших днів дійшов тільки Шестиднев і коментарі до деяких псалмів. Василь Великий написав статут монашої спільноти, створив настанови для віруючих, бажаючих досягти успіху в християнському благочесті. За подвижницьке життя в народі його називали Великим.

Літургія Василія Великого

Десять разів за рік послідовність літургії змінюється, і служиться особливе богослужіння, яке називається літургія Василя Великого.

Вона служиться в день пам’яті святителя Василя — 14 січня за новим стилем (1 січня по ст.стілю), а також в першу, другу, третю, четверту і п’яту неділю Великого посту, у Великий четвер і Велику Суботу. Залежно від того, на який день тижня випадає святкування Різдва Христового і Хрещення Господнього, літургія Василя Великого служиться або в сам день свята, або напередодні в навечір’я (святвечір) свята.

Зазвичай, перше, на що звертають увагу віруючі, це те, що літургія Василя Великого більш тривала за часом, ніж звична для нас літургія Іоанна Златоуста. Співи, які виконуються під час літургії Василя Великого нібито більш протяжні.

Це відбувається тому, що молитви, які священик таємно вимовляє в вівтарі, стають довшими. В першу чергу це євхаристійна молитва. Хор своїм протяжним виконанням нібито заповнює паузи в службі. І звичайно ж не залишається непоміченим відсутність молитви «Достойно є …», замість якої виконуєть «Про Тебе радіє …». Двічі за службу віруючі чують ім’я Святителя Василя Великого: під час проскомидії і відпусту.

Добавить комментарий