Обрізання як прообраз новозавітного Хрещення

На восьмий день після Свого Різдва Господь наш Ісус Христос, за старозавітним законом, прийняв обрізання, встановлене для всіх немовлят чоловічої статі в знак Завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками (Бит.17,10-14; Лев.12,3).

При здійсненні цього обряду Божественному Немовляті було дано Ім’я Ісус, сповіщене Архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Пресвятій Діві Марії (Лк.1,31-33; Лк.2,21).

За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи приклад, як людям слід неухильно виконувати Божественні заповіді. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був справжньою Людиною, а не носієм примарної плоті, як учили деякі єретики (докетів).

У Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем таїнству Хрещення, прообразом якого він був (Кол.2,11-12). Свідоцтва про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві відносяться до IV століття. Канон свята написаний преподобним Стефаном Савваітов.

Разом з обрізанням, сприйнятим Господом як знамення Завіту Бога з людьми, Він отримав і Ім’я Ісус (Спаситель) як символ Свого служіння справі порятунку світу (Мф. 1, 21; Мк. 16, 17; Мк. 9, 38-39; Лк . 10, 17; Діян. 3, 6 Деян. 3, 16; Фил. 2, 9-10). Ці дві події, що відбулися в самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили в Новий Завіт з Богом і «обрізані обрізанням нерукотворним, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні» (Кол. 2, 11). Саме ім’я християнина свідчить про вступ людини в Новий Завіт з Богом.

Чому сьогодні у Православ’ї не практикується обрізання?

Ієромонах Амвросій (Єрмаков) так відповідає на це запитання:

Господь наш Ісус Христос прийшов у цей світ, щоб виконати закон, але не порушити його. Але разом з тим багато приписів Старого завіту носили характер прообразів. Прообразом Хрещення було обрізання. Тепер же немає сенсу виконувати те, що колись було приготуванням до приходу в світ Христа Спасителя. Апостольський Собор, про який йдеться у книзі Діянь (глава 15,1-29), обговорював це питання і постановив «утримуватися від ідольських жертв та крові, не їсти задушеного, не блудити, і не робити іншим того, чого собі не хочете; .. .і не накладати ніякого тягаря, крім цього необхідного».

Добавить комментарий