14 січня Українська Православна Церква відзначає день Обрізання Господнього

Господь наш Іісус Христос після Свого народження від Пречистої Діви Марії прийняв обрізання. З  одного боку, Він зробив це для того, щоб покоритися Закону Мойсеєвому, аби звільнити від ярма цього Закону тих, хто повинен був його виконувати.

З другого боку, через обрізання Господь показав, що Він дійсно прийняв плоть людську. Таким чином Христос загородив уста єретиків, які говорять, що Він народився примарно. Адже Богонемовля, будучи воістину плоттю, обагрялося Своєю кров’ю і страждало та плакало від болю.

Крім того, Господь прийняв обрізання Своєї плоті для того, щоб встановити для нас духовне обрізання. Як колись у Ветхому Завіті плотська людина обрізала чуттєву плоть, так нова духовна людина повинна обрізати пристрасті своєї душі.

За Законом Мойсея обрізання звершувалося у восьмий день. В цей день після Свого плотського народження був обрізаний і Христос. Він Своєю кров’ю наперед зобразив майбутнє вічне життя, яке вчителі Церкви називають восьмим днем.

Обрізання у Ветхому Завіті було прообразом Святого Хрещення та очищення гріха прабатьків. Істинного ж очищення гріха не було до тих пір, допоки Господь не пролив за нас на Хресті Своєї крові. Обрізання було немовби покаранням за прабатьківський гріх та свідчило про зачаття немовляти, яке обрізують, в беззаконнях.

Христу як безгрішному та народженому надприродним чином від чистої та непорочної Діви не потрібно було би терпіти обрізання, але оскільки Він прийшов взяти на Себе гріхи всього світу, то і терпить обрізання, немов грішник. При цьому Господь являє більше смирення, ніж в Своєму народженні. Бо в народженні Він приймає образ людини, а в обрізанні – образ грішника і, будучи безгрішним, страждає за гріх.

Під час обрізання Господь починає пити ту чашу, яку закінчує пити на Хресті. Тепер від Своєї плоті Він проливає краплі крові, яка має потоками текти з усього Його тіла. Він в дитинстві привчає Себе до страждання, щоб потім перетерпіти страждання більш люті.

Людське життя, сповнене трудів, подібне до дня, у якого ранок – народження, а вечір – кончина. Господь починає трудитися зранку і зранку сіє Своєю кров’ю, щоб ввечері зібрати прекрасний плід спокутування наших гріхів.

Під час обрізання Богонемовляті було дане ім’я Іісус. Це ім’я приніс з Неба Архангел Гавриїл, що благовістив Діві Марії про народження від Неї Божого Сина. Це ж саме ім’я Ангел сповістив і Іосифу, коли явився йому уві сні і сказав не боятися прийняти Марію, бо народжене в Ній є від Духа Святого.

Ім’я Іісус означає спасіння. Воно було приготоване та написане раніше всіх віків і тепер принесене, як безцінна перлина, з небесної скарбниці для спасіння роду людського.

Це ім’я наповнило всесвіт пахощами благодаті. Воно здивувало Ангелів, обрадувало людей, устрашило бісів. Від цього імені труситься пекло, зникає князь темряви, падають ідоли, розганяється морок язичництва, сіяє світло благочестя.

Ім’я Іісусове – зброя проти ворогів. Іоанн Лествічник говорить, що сильнішої зброї не знайдеш ні на Небі, ні на землі. Для серця, люблячого Христа, ім’я Іісус найдорожче. Іісус для тих, хто горнеться до Нього, є проясненням ума, душевною красою, радістю, відрадою, допомогою у скорботах, лікуванням в хворобі, надією на спасіння. Поцілуємо ж з любов’ю найсолодше Іісусове ім’я, звеличимо його і умолимо Христа пролити на нас багату Свою милість.

Добавить комментарий