16 січня Українська Православна Церква відзначає день пам’яті святої Женев’єви

Свята Геновефа, за французькою вимовою Женев’єва, народилася близько 423 року за царювання в Західній частині Римської імперії Гонорія. Вона походила з містечка Нантерри, розташованого за сім миль від Лютеції (сучасного Парижа). Батьки святої були благочестивими людьми. Вони володіли невеликою земельною ділянкою, на якій Геновефа пасла овець.

Коли отроковиці було 12 років, у містечко Нантерру прибули двоє єпископів: Герман і Лупп, що були архіпастирями відповідно у містах Оксері і Труа. Народ поспішав отримати від архіпастирів благословіння. У натовпі була й Геновефа з батьками. Святий Герман побачив отроковицю, покликав її до себе, поцілував в лоб і передрік батькам її славне майбутнє. Вона ж сказала, що хоче посвятити себе Христу та зберегти невинність.

Під час Богослужіння в храмі єпископ Герман тримав свою руку на голові Геновефи. Наступного дня святитель знову розмовляв з отроковицею і подарував їй римську монету з монограмою Христа. Він сказав Геновефі носити її завжди в пам’ять про нього і побажав, щоб ніякі інші дорогоцінності ніколи не прикрашали її тіла.

Після цього отроковиця стала більш ревно ходити в храм на Богослужіння, чим викликала невдоволення своєї матері, яка хотіла, щоб дочка більше допомагала їй по господарству. Якось матір заборонила Геновефі йти з нею на Божественну службу, а коли дівчинка стала говорити про свою обіцянку відвідувати храм, щоб стати нареченою Христовою, вона вдарила її по щоці. В ту ж мить матір святої осліпла і перебувала в такій недузі 21 місяць.

Потім вона розкаялася і вирішила попросити у дочки прощення. Перед цим вона повеліла Геновефі принести їй води. Коли свята набирала воду з колодязя, то зі сльозами молилася за свою матір, і краплини її сліз розчинилися у воді. Після цього матір святої тричі умилася тією водою і прозріла. Це було перше чудо преподобної.

В ті часи над християнками, що бажали посвятити себе Богу і до кінця життя зберігати невинність, звершувався архієреєм чин посвячення. Такий чин був звершений і над святою Геновефою, коли їй було всього 14 років.

Після цього свята жила разом зі своїми батьками, а коли вони скінчалися, поселилася у своєї хрещеної матері в Лютеції. В цей час вона тяжко захворіла і три дні пролежала нерухомо, як мертва. Коли Геновефа прийшла в себе, то розповіла, що бачила місця блаженства праведних. Відтоді дівиця стала прозорливою.

З 15-річного віку свята приймала їжу тільки в четвер і в неділю. Її трапеза складалася з хліба та бобів, зварених на олії. Лише в 50 років Геновефа послабила піст з послуху єпископу. Ночі з суботи на неділю преподобна проводила у молитві, а з Богоявлення до Великого Четверга перебувала в затворі.

Були люди, що із заздрості називали святу лицеміркою та обманщицею. Про це вони говорили і єпископу Герману, коли той прибув у Лютецію. Однак він не звернув уваги на їхні слова, відвідав Геновефу і доручив їй духовне керівництво над дівами, що бажали принести обітницю безшлюбності.

Турботами Геновефи на місці поховання священномучеників єпископа Паризького Діонісія Ареопагіта, пресвітера Рустіка та архідиякона Єлевферія була збудована велична базиліка.

В V ст. Римська імперія стала руйнуватися. В цей час на Галлію постійно нападали варвари. В 451 році в межі Галлії на чолі з Аттілою вторглися гуни. Жителі Парижа хотіли покинути місто, але Геновефа говорила, що місто буде помилуване, і переконувала жінок перебувати в молитві та покаянні. Жінки стали збиратися в хрестильні і молитися Богу за порятунок міста. Це обурило їхніх чоловіків. Про святу стали говорити, що вона продалася ворогу, і хотіли її побити камінням або втопити.

В цей час серед натовпу з’явився архідиякон з Оксера. Він сказав розлюченим людям, щоб вони не умертвляли святу, про яку єпископ Герман говорив, що вона обрана Господом від материнської утроби. Потім архідиякон показав усім подарунок, який святитель передав перед смертю Геновефі. Тоді народ стих і став молитися Богу. Аттіла ж обминув Париж і підійшов до Орлеана. Через рік нечестивий завойовник помер.

В житті Геновефи було багато чудесних подій. Не раз вона вмовляла короля Хільдріга помилувати засуджених до страти полонених. Якось спеціально закрили міські ворота, щоб свята не могла прийти до короля. Коли ж Геновефа доторкнулася до воріт рукою, вони відкрилися самі по собі. Вона прийшла до Хільдріга і знову схилила його до милосердя. Багато болящих зцілила свята, як в своєму місті, так і у інших містах.

Згодом королем став Хлодвіг. Він взяв собі за дружину християнку Клотільду, на яку великий вплив мала преподобна Геновефа. Через деякий час сам Хлодвіг прийняв Святе Хрещення. За проханням святої він розпочав будівництво храму первоверховних Апостолів Петра і Павла, яке не встиг завершити до своєї кончини. Через декілька тижнів після смерті Хлодвіга у 89-річному віці спочила і сама преподобна. Її тіло було покладене в храмі Апостолів, який згодом назвали базилікою святої Геновефи. Нині статуя преподобної височить у серці Парижа.

Добавить комментарий