18 січня Церква відзначає день пам’яті преподобної Аполлінарії

Свята Аполлінарія була старшою дочкою благочестивого анфіпата (проконсула) Анфемія. Коли скінчався Грецький цар Аркадій, а син його Феодосій був ще 8-річною дитиною і не міг царювати, Римський імператор Гонорій, брат Аркадія, призначив Анфемія опікуном Феодосія і доручив йому управління царством. Тому Анфемій мав велику владу, і всі його шанували як царя.

З юного віку Аполлінарія ревно відвідувала Богослужіння і проводила час у молитвах. Згодом батьки захотіли видати її заміж, однак вона сказала, що хоче зберегти невинність та піти в монастир, і стала просити їх віддати її Богу.

Молодша дочка Анфемія змалку була одержима нечистим духом, і не було батькам від неї утіхи.Одного разу за проханням Аполлінарії батьки відпустили її відвідати Святі місця в Єрусалимі. Вони дали їй з собою багато рабів та рабинь, золота і срібла.

В Святому Граді дівиця поклонилася Воскресінню Господньому та чесному Хресту і стала давати свободу рабам та рабиням. Вона нагороджувала їх за службу і просила молитися за неї.

Потім Аполлінарія відправилася в Олександрію на поклоніння мощам великомученика Міни. В Олександрії свята заготовила собі чоловіче чернече вбрання і залишила при собі лише двох рабів, а решту відпустила. Коли дівиця помолилася біля мощей святого, то в закритій колісниці відправилася поклонитися святим отцям, що жили в скиту. Близько дванадцятої години ночі Аполлінарія побачила, що раби задрімали.

Тоді вона перевдягнулася в чернече вбрання і потай покинула колісницю. Свята сховалася в розташованому поблизу болоті і дочекалась, коли колісниця поїде далі. Вона вирішила поселитися на цьому місці і стала проводити тут пустинницьке життя. Аполлінарія умертвляла свою плоть трудами, постом та неспанням, терпіла сонячну спеку і укуси численних комарів, в їжу вживала фініки. Через декілька років проживання в пустині свята сильно змінилася зовні і важко було сказати, хто вона – чоловік чи жінка.

Коли батьки дізналися про зникнення своєї дочки, то стали невтішно плакати. Вельможі ж заспокоювали їх і називали Аполлінарію істинною дочкою доброчесного батька, бо розуміли, що вона віддалася пустинницьким подвигам.

Якось Аполлінарії явився Ангел Господній і повелів іти в скит та називатися Дорофеєм. Преподобна послухалася і стала проживати в скиту в окремій келії. Старець Макарій сказав їй робити з тростини циновки, і вона дні та ночі молилася та займалася рукоділлям.

Згодом Аполлінарія стала вирізнятися з-поміж інших отців своїм строгим життям і отримала від Господа дар зцілювати недуги.

Тим часом молодшу сестру святої став сильніше мучити нечистий дух. Щоб нашкодити Аполлінарії і вигнати її зі скиту, він кричав, що не покине біснувату, якщо не відведуть його в пустиню. Тоді за порадою вельмож Анфемій послав свою молодшу дочку у супроводі великої кількості слуг до святих отців у скит, де подвизалася преподобна.

Тут святий Макарій привів біснувату до Аполлінарії, якій сказав помолитися за одержиму та зцілити її. Преподобна зі сльозами відмовлялася від такої справи, але старець наполягав, і вона повела сестру у свою келію. Коли Аполлінарія впізнала її, то обійняла з радістю, а потім ревною молитвою прогнала злого духа.

Анфемій з дружиною дуже раділи зціленню своєї дочки і славили Бога. Проте диявол знову увійшов в дівицю і надав їй вигляд вагітної жінки. При цьому дівиця нічого не могла пояснити, а коли батьки стали її бити, то злий дух сказав її устами, що у всьому винен монах, в келії якого вона проживала. Це сильно розлютило Анфемія, і він послав воєвод з воїнами зруйнувати скит.

Коли вони прибули в пустиню, удаваний Дорофей віддався в їхні руки і попросив залишити в спокої усіх інших отців. Після цього Аполлінарія предстала перед своїми батьками і наодинці показала їм свої жіночі груди та зізналася, що вона їхня дочка. Свою ж сестру вона зцілила одним дотиком руки до її утроби, і дівиця знову набула звичного вигляду. Потім свята повернулася в скит, де ніхто не знав, що вона – жінка, і знову віддалася чернечим подвигам.

Коли наблизився час кончини Аполлінарії, вона просила старця Макарія, щоб братія не омивала її тіла. Старець у відповідь запитав у неї, як це можливо. Невдовзі після цього свята скінчалась, і всім отцям стало відомо, що поряд з ними подвизалася жінка.

Старець же Макарій бачив уві сні видіння, в якому було відрито йому і ім’я, і життя преподобної. Він сповістив про все братії, і всі прославили Бога. Тіло Аполлінарії поховали з честю, а від її мощей подавалися численні зцілення болящим. Чесна ж кончина святої наступила близько 470 року.

Добавить комментарий