4 лютого Церква відзначає день пам’яті Анастасія Персіянина

Святий Анастасій народився в поселенні Раснуні в області Рази у Персії і був названий Магундатом. Батько святого, волхв Вава, навчив його в ранній юності чаклунству. У зрілому віці Магундат поступив на військову службу.

В той час у Персії перебувало викрадене перським царем Хозроєм з Єрусалима Чесне Древо Хреста Господнього, від якого відбувалися предивні чудеса. Магундат зацікавився Хрестом Господнім і став розпитувати про нього людей. Через розповіді християн він увірував в Істинного Бога.

Коли перське військо прибуло в християнське місто Халкидон з воєнною метою, проти нього виступив Грецький цар Іраклій. Тоді перси повернулися на батьківщину, а Магундат залишився у грецьких володіннях, аби жити разом з християнами. Після цього він відправився в Ієраполь, де поселився у благочестивого чоловіка, за ремеслом золотаря. У нього Магундат вчився ювелірній справі та старанно трудився. Разом зі своїм учителем святий відвідував Богослужіння і свій ум спрямовував до Христа, Якого полюбив усім серцем.

Згодом Магундат відправився в Єрусалим. Тут він зупинився у християнина, що також був золотарем. Коли цей християнин дізнався про ревне бажання Магундата прийняти Святе Хрещення, то відвів його до пресвітера Іллі, який служив у храмі Воскресіння Христового. Пресвітер з благословіння Патріарха Модеста охрестив святого і назвав його Анастасієм.

Після цього Анастасій поселився в одній з єрусалимських обителей і став охоче виконувати різні чернечі послухи. Тут святий вивчив грецьку мову, почав розуміти Псалтир та священні книги. Невдовзі старець, якому був доручений Анастасій, постриг його у чернецтво.

Коли преподобний читав житія мучеників, то наче сам страждав разом з ними. Він почав молити Христа Бога удостоїти і його мученицького вінця. Тим часом ворог роду людського, що бачив доброчесне життя святого, став спокушати його думками про батьківщину, багатство, славу, чаклунство. Анастасій же під керівництвом свого духовного отця, якому сповідав всі свої помисли, твердо стояв у вірі і боровся проти бісів.

Через сім років подвижництва святий мав дивне видіння. Він побачив себе на високій горі, де якийсь світлий муж подав йому золоту чашу та сказав пити. Коли Анастасій випив, то відчув несказанну радість і зрозумів, що це знамення жаданої ним мученицької кончини, до якої призиває його Господь. Він сповістив своєму духовному отцю, що скоро відійде з цього життя, і зі сльозами просив його молитов.

Потім святий з бажанням постраждати за Христа покинув монастир і через деякий час прийшов у Кесарію Палестинську, яка в той час була під владою персів. Тут перські воїни прийняли його за шпигуна, схопили та привели до свого начальника. Начальник же допитав Анастасія та ув’язнив у темниці.

Коли в Кесарію прибув перський князь Марзаван, святого привели на суд до нього. При цьому Анастасій не схилив перед князем коліна і таким чином не віддав йому звичної у персів шани. На запитання Марзавана про ім’я та батьківщину, мученик перш за все назвав себе християнином, а потім розповів про своє походження та звання.

Тоді князь став відвертати святого від віри в Христа, але Анастасій залишався непохитним. Після цього Марзаван повелів закувати ноги та шию святого в залізні ланцюги та відвести його на роботу до каменотесів. Мученику довелося носити на собі важкі камені і терпіти знущання та насмішки від знайомих персів.

Згодом Анастасій вдруге представ перед Марзаваном і за твердість своєї віри був нещадно побитий. Тим часом про страждання преподобного за Христа стало відомо у монастирі, де він подвизався. Духовний отець святого, що був настоятелем обителі, послав до мученика двох монахів, аби вони підбадьорювали його мужньо звершити свій подвиг.

Коли прийшло царське повеління щодо Анастасія, йому достатньо було сказати, що він – не християнин, аби опинитись на волі. Однак святий відмовився від цього і був посланий в Персію на суд до царя. В місті Віфсалія з багатьма іншими в’язнями, серед яких було багато полонених християн, святий перебував у темниці.

Сюди за царським наказом до Анастасія прийшов суддя, став схиляти його до язичницької віри і обіцяв дари та почесті. Однак, як і раніше, мученик був непохитним, а тому його знову почали катувати. Спочатку святого побили палками, а потім його гомілки помістили між двома важкими колодами, на верхню з яких стрибали сильні мужі. Після тривалого катування Анастасія вкотре ув’язнили. Тут разом з начальником темниці, що був таємним християнином, святого навідало багато віруючих у Христа, які цілували його окови та просили молитися за них Богу.

Пізніше мученика знову катували, а потім засудили до страти. Святого з іншими в’язнями привели на берег ріки і задушили мотузкою після вбивства на його очах близько сімдесяти чоловік. Після цього Анастасію відсікли голову, щоб показати її царю, а тіло кинули на поживу псам поряд з іншими тілами. Проте пси пожирали рештки інших страчених, а останки святого не чіпали. Мощі Анастасія забрали християни і згодом перенесли у монастир, де він подвизався. Чесна ж кончина Христового страждальця наступила 22 січня 628 року.

Добавить комментарий