8 лютого Церква відзначає день пам’яті благовірного Давида Іверійського

Святий цар Давид народився у 80-х рр. ХІ ст. і був вихований у благочесті. Вихованням Давида займався преподобний Арсеній Ікалтойський – богослов та вчений-енциклопедист.

Відновлювачем святого назвав народ, оскільки Давид багато трудився на благо Грузії. Він зміг об’єднати в сильну централізовану державу спустошені турками та страждаючі від міжусобиць грузинські землі.

Будучи глибоко благочестивою людиною, цар Давид піклувався про процвітання Церкви, в чому бачив запоруку міцності та єдності держави. З його ініціативи в 1103 році відбувся Церковний Собор у Руїсі, який мав позитивний вплив на церковне життя.

Святий був високоосвіченою людиною і дбав про розвиток наук. Ним були засновані Гелатська та Ікалтойська академії.

За сприяння благовірного царя споруджувалися численні храм та чернечі обителі, будувалися нові та розширялися вже існуючі міста. Також Давид піклувався про благоустрій грузинських монастирів, що знаходилися за межами Грузії.

Коли цар проводив визвольні битви, то завжди звертався до молитовного заступництва великомученика Георгія, в честь якого і вирішив спорудити храм. Тоді йому явився у видінні сам святий і показав місце для будівництва.

В 1123 році Давид звільнив Вірменію від турецького гніту. За його повелінням храми, які турки перетворили на мечеті, були знову освячені. В одному з таких храмів покоїлася бабка святого, що була дружиною вірменського царя Гагіка І. Згідно з переданням Давид підійшов до гробу своєї бабки і сказав їй радуватися, бо Господь звільнив її храм від агарян. У відповідь на це почувся голос, що дякував Богу.

Щоб возз’єднати Грузинську та Вірменську Церкви турботами царя Давида був скликаний Церковний Собор в місті Ані. Проте скликання Собору не дало очікуваних результатів, оскільки лише частина вірменських єпископів, що трималися єресі монофізитства, вирішила навернутися до православ’я.

Поряд з високим патріотизмом благовірний цар відрізнявся страхом Божим і любив читати Святе Письмо. Ним був складений «Покаянний канон», що містить дев’ять скорботних та зворушливих пісень.

Перед своєю смертю Давид склав духовний заповіт і причастився Тіла та Крові Христових, після чого з молитвою на устах відійшов до Господа. Чесна кончина святого наступила 24 січня 1125 року. Його останки поховали в Гелатському монастирі.

Наприкінці ХІІІ ст. благовірний цар був прославлений в лику святих.

Добавить комментарий