13 лютого Церква відзначає день пам’яті мучеників Кіра та Іоанна

Святий Кір походив з єгипетського міста Олександрії. Він був відомим лікарем і лікував людей безкоштовно. Разом з тим святий повчав їх істинної віри в Господа нашого Іісуса Христа і відвертав від ідолопоклонства.

В той час нечестивий імператор Діоклетіан підняв гоніння на християн. Про Кіра було донесено начальнику Олександрії, і той повелів схопити святого. Кір дізнався про це, покинув Єгипет і прибув у Аравію. Тут він прийняв чернечий постриг та удостоївся від Господа дару зцілювати недуги. Тож тепер святий лікував людей не травами, а святими молитвами, тому що Господь по молитвах Свого угодника дарував зцілення болящим. Таким чином прославлялося Ім’я Боже, і багато язичників наверталося до християнства.

Тоді ж у кілікійському місті Едесі (на південному сході Малої Азії) проживав благочестивий муж Іоанн, що мав високе воїнське звання. З початком Діоклетіанового гоніння він залишив багатство, славу, дім і близьких та відправився до Єрусалима. Тут Іоанн почув про Кіра і захотів бачити його та жити разом з ним. Спочатку, щоб розшукати угодника Божого, Іоанн відправився в Олександрію, а потім у Аравію. Коли Іоанн розшукав святого, то прив’язався до нього усім серцем і став наслідувати його чесноти.

Згодом святі дізналися, що за віру Христову схоплена та приведена на муки в єгипетське місто Каноп благочестива жінка Афанасія разом зі своїми дочками Феоктістою, Феодотією та Євдоксією. Кір та Іоанн стали побоюватися, аби дівиці з матір’ю не злякалися погроз мучителів, не піддалися їхнім спокусам та не відступили від Істинного Бога.

Отроковиці ж були ще зовсім юними: Феоктісті було всього п’ятнадцять років, Феодотії – тринадцять, а Євдоксії – одинадцять. Тому святі мужі прибули в Каноп і стали повчати святих мучениць мужньо перенести страждання і віддати за Господа свої душі. Про Кіра та Іоанна донесли правителю міста Сіріану, і він одразу повелів схопити їх.

На допиті мученики проявили твердість своєї віри, чим сильно розлютили правителя. Тоді він став катувати святих мужів на очах Афанасії та її дочок. Мучитель бив Кіра та Іоанна палками та бичами, обпалював їхні тіла свічами, рани поливав оцтом, посипав сіллю та розтирав волосяницею, а ноги обливав киплячою смолою. Проте святі непохитно трималися віри Христової, а дівиці з матір’ю не боялися лютих мук.

Після катування мужів правитель приступив до такого ж лютого катування Афанасії та отроковиць. Але і вони посоромили Сіріана, оскільки з Божою допомогою проявили велику мужність і не відреклися від істинної віри. Переможений юними дівами мучитель повелів усікти їх разом з матір’ю мечем, і святі пішли на смерть за Христа з радістю.

Потім Сіріан знову став розмовляти з Кіром та Іоанном. Він намагався лестощами та погрозами схилити твердих у вірі мужів до ідолопоклонства, однак побачив марність своїх зусиль та засудив їх до страти. Мученики були обезглавлені на тому ж місці, де скінчалися Афанасія та дівиці. Християни забрали чесні тіла убитих та поховали в храмі Апостола і Євангеліста Марка. Кончина святих наступила в 311 році.

Під час царювання Феодосія Молодшого (408 –450 рр.) Олександрійський Патріарх Кирил за повелінням Господнім переніс мощі Кіра та Іоанна у поселення Мануфін, аби прогнати звідти бісів. Пізніше мощі мучеників були перенесені в Рим, а звідти – в Мюнхен.

Добавить комментарий