15 лютого церква відзначає Стрітення Господнє

На 40-й день після Різдва Церква святкує Срітення Господнє. У цей день більше 2000 років тому Марія разом з Іосифом принесли Богонемовля Христа до Єрусалимського храму.

У цій події Церква вбачає зустріч двох Завітів: на зміну Старому Завіту, який персоніфікує старець Симеон, приходить Завіт Новий, що дасть людям втілений Месія-Христос.

Ісусу виповнилося лише сорок днів. Марія йшла до храму, щоб виконати єврейський обряд очищення, який належало зробити усім жінкам після народження дитини. Кожна жінка була зобов’язана принести жертву Богу: за сина належало принести однорічне ягня на цілоспалення та голубеня або горлицю на жертву за гріх. Той, хто не був спроможний на ягня, приносив у жертву дві горлиці або двоє голубенят (Лев. 12, 6-8). Марія не здогадувалась, що на них уже чекають.

Назустріч їй вийшов праведний старець Симеон. Той самий, якому Духом Святим було відкрито, що він не помре, доки не побачить Спасителя. Симеон узяв Його на руки і, дякуючи Богу, сказав: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів…».

Прийшов час, якого людство очікувало не одне тисячоліття. У світ з’явився Той, Хто стане переможцем гріха та смерті, Хто відкриє всім народам шлях у Царство Боже й шукатиме кожну зниклу вівцю…

Симеон побачив Христа – і тепер може з миром «відійти до праотців», тобто померти, щоб зійти в похмурий шеол, де знаходяться всі покійні, очікуючи звільнення. І Симеон принесе їм радісну звістку:

«Чекати залишилося недовго, тому що я на своїх руках тримав Того, Хто зруйнує пекло».

Потім Симеон звернувся до Пресвятої Діви зі словами:

«Ось лежить Цей на падіння і на прославлення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – і Тобі Самій меч пройме душу, – щоб відкрилися помисли багатьох сердець» (Лк. 2, 34).

Зустріч Симеоном немовляти Христа символізує зустріч людством свого Спасителя.

В Єрусалимському храмі було багато людей, однак лише праведний Симеон та пророчиця Анна побачили у немовляті Божественного Месію. Їм це було відкрито Духом Святим. Адже Бог відкривається людині у простих речах, однак лише той може Його побачити, у кого розум осяяний Святим Духом.

Церква співає в цей день:

«Ветхий деньми, иже закон древле в Синае дав Моисею, днесь младенец видится, и по закону, яко закона Творец, закон исполняя, во храм приносится, и старцу дается».

Той Самий Бог, Який говорив на Синаї з Мойсеєм та встановив іудейський Закон, тепер приноситься в храм як дитина, виконуючи цей же Закон. У словах пісні втілюється церковне вчення про те, що за всіх часів Бог спілкувався з людством в особі Сина. Тому, зокрема, неправомірно зображувати на іконах Бога Отця, Якого ніхто й ніколи не бачив. «Ветхий деньми», тобто старець, у вигляді якого Бог являвся деяким пророкам до втілення Христа, – це той Самий Син Божий.

Стрітенська свічка

У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячуються свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу). Потім з’явилося повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Насправді ж у молитвах на освячення свічок на Стрітення Господа Бога прохають про те, щоб, як запалені свічки своїм світлом розганяли нічний морок, так і наші душі, просвічені Духом Святим, уникали гріховної тьми (сліпоти).

Стрітенська свічка важлива як символ просвіченості серця Духом Святим, а якщо цього немає й свічка сприймається просто як обряд або традиція, то вона втрачає свій зміст і перетворюється на язичницький магізм.

Зі святом Вас, друзі! Нехай у кожного з нас у житті буде більше істинних, справжніх зустрічей – «стрітень» – один з одним і з Богом. На Стрітення також відзначається день православної молоді. Чому саме цього дня? Складно сказати, але, на мою думку, цей день обрано невипадково.

Молодість – це час, коли в житті людини зазвичай відбуваються найважливіші зустрічі: своєї «половинки», з якою розділиш радості й біди подальшого життя, вірних друзів. Це час зустрічей, що визначають життєвий шлях і закладають у нашому серці зерно життя вічного. Молодість – час, сповнений спокус, але й благодатний також!

Священик Андрій Дудченко

 

 

Добавить комментарий