25 лютого православні вшановують Іверську ікону Божої Матері

Іверська ікона Божої Матері знаходиться в Іверському монастирі на Святій горі Афон.

Перша звістка про неї відноситься до IX століття — часів іконоборства, коли за наказом єретичної влади в будинках і храмах нищили і піддавали нарузі святі ікони.

Одна благочестива вдова, що жила недалеко від Нікеї, зберігала у себе заповітний образ Богоматері. Скоро це про це дізнались. До неї прийшли озброєні воїни, які хотіли відняти ікону. Один з них вдарив святиню списом, і з лику Пречистої потекла кров. Вдова пообіцяла імператорським воїнам гроші й просила їх до ранку не чіпати ікону. Зі сльозами вона помолилась Владичиці і пішла до моря. Там вона опустила ікону у воду; образ, стоячи, вирушив по хвилях.

Про ікону з пронизаний ликом, яку пустили по морю, дізналися на Афоні: єдиний син цієї жінки прийняв чернецтво на Святій горі і трудився поруч з тим місцем, де колись причалив корабель, що віз на Кіпр Саму Божу Матір, і де згодом, у Х столітті, грузинський вельможа Іоанн і візантійський полководець Торніке заснували Іверську обитель.

Одного разу насельники Іверського монастиря побачили на морі вогненний стовп висотою до неба — він піднімався над образом Богоматері, що стоїть на воді. Ченці хотіли взяти ікону, але чим ближче підпливав човен, тим далі в море йшов образ … Браття стали на молитву і старанно просили Господа дарувати ікону обителі.

У наступну ніч Пресвята Богородиця явилася уві сні старцю Гавриїлу, який вирізнявся строгим подвижницьким життям і по-дитячому простим характером, і сказала:

«Передай настоятелю і братії, що Я хочу дати їм Мою ікону на захист і допомогу, потім увійди в море і з вірою йди по хвилях — тоді всі дізнаються Мою любов і благовоління до вашої обителі».

На ранок монахи з молебним співом вирушили на берег, старець безбоязно пішов по воді і сподобився прийняти чудотворну ікону. Її поставили в каплиці на березі і три доби здійснювали перед нею молитви, а потім перенесли в соборний храм (на тому місці, де стояла ікона, відкрилося джерело чистої солодкої води).

На другий день ікону виявили над монастирськими воротами. Її віднесли на колишнє місце, але вона знову опинилася над брамою. Так повторювалося кілька разів.

Нарешті Пресвята Богородиця з’явилася старцеві Гавриїлу і сказала:

«Передай братії: Я не хочу, щоб Мене охороняли, але Сама буду вашої Берегинею в цьому житті і в майбутньому. Я випросила вам у Бога Мою милість, і до тих пір, поки будете бачити Мою ікону в обителі, благодать і милість Сина Мого до вас не збідніє».

Ченці збудували надбрамну церкву на честь Божої Матері, берегині обителі, в якій чудотворна ікона перебуває донині. Ікона називається Портаітісси — Вратарниця, Воротарка, а за місцем свого явища на Афоні — Іверська.

За переказами, явління ікони відбулося 31 березня, у вівторок Пасхального тижня (за іншими відомостями, 27 квітня). В Іверському монастирі святкування в її честь відбувається у вівторок Світлої седмиці; братія з хресним ходом йде на берег моря, де взяв ікону старець Гавриїл.

В історії обителі відомо багато випадків благодатної допомоги Божої Матері: чудесного поповнення запасів пшениці, вина і єлею, зцілення недужих, позбавлення монастиря від варварів.

Так, одного разу перси взяли в облогу монастир з моря. Ченці взивали до Божої Матері про допомогу. Раптово піднялася страшна буря і ворожі кораблі затонули, в живих залишився один лише воєначальник Аміра. Вражений дивом гніву Божого, він розкаявся, просив молитися про прощення його гріхів і пожертвував багато золота і срібла на будівництво монастирських стін.

Молитва Пресвятій Богородиці перед іконою Її «Іверською»

О Пресвята́я Де́во, Ма́ти Го́спода, Цари́це Небесе́ и земли́! Вонми́ многоболе́зненному воздыха́нию душ на́ших, при́зри с высоты́ святы́я Твоея́ на нас, с ве́рою и любо́вию поклоня́ющихся пречи́стому о́бразу Твоему́. Се бо, грехми́ погружа́емии и скорбьми́ обурева́емии, взира́юще на Твой о́браз, я́ко живе́й Ти су́щей с на́ми, прино́сим смире́нная моле́ния на́ша. Не и́мамы бо ни ины́я по́мощи, ни ина́го предста́тельства, ни утеше́ния, то́кмо Тебе́, о, Ма́ти, всех скорбя́щих и обремене́нных! Помози́ нам, не́мощным, утоли́ скорбь на́шу, наста́ви на путь пра́вый нас, заблужда́ющих, уврачу́й и спаси́ безнаде́жных, да́руй нам про́чее вре́мя живота́ на́шего в ми́ре и тишине́ проводи́ти, пода́ждь христиа́нскую кончи́ну и на Стра́шнем Суде́ Сы́на Твоего́ яви́ся нам милосе́рдая Засту́пница, да всегда́ пое́м, велича́ем и сла́вим Тя, я́ко благу́ю Засту́пницу ро́да христиа́нскаго, со все́ми угоди́вшими Бо́гу. Ами́нь.

Добавить комментарий