8 березня Церква святкує віднайдення мощей святої Матрони Московської

В ніч з 7 на 8 березня 1998 року на Данилівському кладовищі в Москві були віднайдені мощі Стариці Матрони Московської.

Матрона Дмитрівна Никонова народилася в 1881 році в селі Себіне Епіфанського повіту (нині Кимовський район) Тульської губернії, вона була четвертою дитиною в сім’ї. Згідно з житієм святої Матрони, батьки, Наталя і Дмитро Ніконови, спочатку хотіли залишити сліпу доньку в притулку, але мати передумала після того, як їй наснився пророчий сон: білий птах надзвичайної краси, але сліпий, сів їй на груди. Прийнявши сон за знамення, богобоязлива жінка відмовилася від думки віддати дитину в притулок. Дочка народилася сліпою, але мати любила своє «дитя нещасне».

Розповідають і про зовнішній, тілесний знак богообраності немовляти — на грудях дівчинки була опуклість в формі хреста, нерукотворний натільний хрестик. Пізніше, коли їй було вже років шість мати якось стала лаяти її: «Навіщо ти хрестик з себе знімаєш?» «Мамо, у мене свій хрестик на грудях», — відповідала дівчинка.

????????????????????????????????????

Житіє повідомляє, що вже з семи-восьми років у Матронушки відкрився дар передбачення і зцілення хворих. За її молитвами люди отримували зцілення від хвороб і розраду в скорботах. До неї стали ходити і їздити відвідувачі. Бажаючи віддячити Матрону, вони залишали її батькам продукти і подарунки. Так дівчинка, замість того щоб стати тягарем для сім’ї, стала її головною годувальницею.

Багато людей приїздило по допомогу до Матрони. У чотирьох кілометрах від села Себіне жив чоловік, у якого не ходили ноги. Матрона сказала: «Нехай з ранку йде до мене, повзе. Годині до третьої доповзе». Чоловік повірив і повз ці чотири кілометри до Матрони, а від неї пішов на своїх ногах, зцілений.

До нас дійшов переказ про зустріч Матронушки зі святим праведним Іоанном Кронштадтським, який після закінчення служби в Андріївському соборі Кронштадта попросив народ розступитися перед 14-річної Матроною і привселюдно сказав: «Матронушка, йди-йди до мене. Ось йде моя зміна — восьмий стовп Росії».

Значення цих слів матінка нікому не пояснила, але її близькі здогадувалися, що отець Іоанн передбачив особливе служіння Матронушки Росії і російському народу за часів гонінь на Церкву.

На сімнадцятому році Матрона позбулася можливості ходити: у неї раптово віднялися ноги. Як говорила сама Матронушка «така була воля Божа». До кінця днів своїх вона була «сидячою». Матрона ніколи не нарікала через своєї недуги, а смиренно несла цей тяжкий хрест.

У 1925 році Матрона перебирається до Москви, в якій так і прожила до кінця своїх днів. Жила де доведеться — у друзів і знайомих. У день Матрона приймала до сорока чоловік. Люди приходили зі своїми бідами, душевним і тілесним болем. Вона нікому не відмовляла в допомозі.

Матрона передбачила свою смерть за три дні, продовжуючи приймати людей навіть в свої останні дні. Померла 2 травня 1952 року. Похована на Данилівському кладовищі в Москві. Могила святої Матрони пізніше стала місцем неофіційного паломництва.

8 березня 1998 останки були ексгумовані; мощі доставлені в московський Данилів монастир, потім перенесені в храм на територію Покровського жіночого монастиря і поміщені в спеціальну гробницю (раку).

2 травня 1999 року Матрона канонізована як місцевошанованих московська свята; визначення Священного Синоду від 17 серпня 2004 року свідчило: «Включити до порядку денного майбутнього Архієрейського Собору питання про загальноцерковне прославляння святої блаженної Матрони Московської (Никонової; 1881-1952)». У жовтні того ж року відбулася загальноцерковна канонізація.

Добавить комментарий