Якщо Бог може все, чому Він не знищить зло?

Визнання всемогутності і всезнання Бога автоматично викликає питання про те, як ці властивості поєднуються з присутністю зла в світі. Адже якщо Бог одночасно всемогутній і всеблагий, чому Він тоді терпить в світі насильство, злочини, жорстокість?

Цей парадокс часто ставав причиною для звинувачення християнського вчення в нелогічності. Наприклад, ідеологи радянського атеїзму вважали, що наявність зла у світі в принципі заперечує існування Бога. Або доводить Його слабкість.

З точки зору християнського богослов’я присутність зла в світі — це наслідок існування людської свободи. Господь наділив Своє вище творіння по-справжньому вільною волею і допустив, що вона (ця воля) може бути реалізована в неправильному напрямку.

Згадаємо слова апостола Іакова:

Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого. Але кожен зазнає спокуси, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю. А похіть, започаткувавшись, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть (Іаков, гл.1, вірші 13-15).

Бог часом не перешкоджає людині реалізовувати свободу, навіть якщо вона творить зло. Але це не означає, що Бог байдужий до долі людей. Господь бере участь в житті нашого світу, дотримуючись тонкого балансу між Своїм втручанням (яке може обмежити свободу людини) і реалізацією людьми цієї свободи.

Такий формат присутності Бога в світі православне богослов’я називає Промислом Божим, тобто безперестанною опікою над світом і гармонійним напрямком його історії в зумовленому Богом напрямку.

Присутність зла в світі дозволяє також говорити про так звану Небесну педагогіку, коли Господь допускає відбуватися тим чи іншим негативним речам, передбачаючи, що цей негативний досвід може в подальшому принести благо.

 

Добавить комментарий