20 березня Церква відзначає день пам’яті мучениць Марії та Матрони (Грошевих)

Святі преподобномучениці Марія та Матрона були рідними сестрами і народилися відповідно в 1876 та 1882 роках у селянській сім’ї в селі Варюківка Єгор’євського повіту Рязанської губернії. Крім них у Наума та Платоніди Грошевих було ще троє дітей, всього ж – чотири дочки та син. Якось у молодому віці сестри Марія, Матрона та Пелагія відвідали прозорливого старця, в якого запитали, як їм жити. Той же сказав Марії та Матроні йти в монастир, а Пелагії –у нечестиву сім’ю заміж.

В 1909 році святі стали послушницями Олександро-Маріїнської обителі, що знаходилася на відстані 10 верст від міста Єгор’євська. При цьому Марія виконувала послух швачки, а Матрона трудилася на монастирському хуторі.Їхня сестра Пелагія вступила в шлюб і потрапила у невіруючу сім’ю, між членами якої постійно був розбрат. Згодом завдяки своєму терпінню та лагідності вона досягнула того, що її чоловік почав ходити в Божий храм та співати на кліросі.

Коли до влади прийшли більшовики, Олександро-Маріїнську обитель закрили, і Марія та Матрона повернулися у рідне село. Спочатку вони жили в батьківському домі, а потім поселилися в селі Туголесі Шатурського району Московської області, де стали проживати у церковній сторожці при храмах в честь Казанської ікони Богородиці та в честь великомучениці Параскеви. Тут у трудах та подвигах вони провели 20 років. Сестри пекли проскури та прибирали в храмі, тримали корову, працювали на городі та виготовляли ковдри. Місцеві жителі любили послушниць за привітність та лагідність.

В 1931 році був арештований священик Назарій Грибков, що служив у селі Туголесі. Голова сільради – запеклий безбожник Василь Язиков – разом з міліціонерами став вимагати ключі від храму у старости Василя Заніна, але той ключів не віддав. Невдовзі старосту арештували і повезли в районний центр. По дорозі туди Василь за попередньою домовленістю кинув ключі в сніг, і їх знайшла сестра святих Пелагія. Тоді Марія і Матрона потай забрали з церкви декотрі богослужбові предмети і зберігали їх у своєму житлі. Голова ж сільради зруйнував дерев’яну дзвіницю храму великомучениці Параскеви і розмістив в самому храмі цех, де розливали лимонад.

В цей час сестри стали відвідувати церкву Казанської ікони Богородиці, що в селі Петровському, за 15 кілометрів від Туголеса. Кожного разу вони переконували селянок іти разом з ними в храм.

В 1933 році в село Туголес прибув священик Георгій Колоколов, і Богослужіння в Казанському храмі відновилися. В 1936 році на радість пастви повернувся і отець Назарій. В листопаді наступного ж року обох отців, а разом з ними псаломщика Петра Царапкіна арештували, і згодом усі троє прийняли смерть за Христа. Крім Марії та Матрони, в окрузі не залишилося більше нікого, хто міг би почитати Псалтир над померлим, навчити віри та молитви.

В лютому 1938 року безбожна влада поновила арешти і за віру в Бога стала арештовувати мирян. Тоді голова сільради виступив лжесвідком проти святих сестер. Він звинуватив їх у ворожому ставленні до влади та комуністичної партії. 26 лютого Марію та Матрону затримали і ув’язнили в Єгор’євській тюрмі. При обшуку в житлі сестер були знайдені богослужбові предмети. В процесі слідства святі підтвердили, що вели розмови з колгоспниками на релігійні теми, і сказали, що антирадянською агітацією не займалися.

11 березня Марію та Матрону засудили до страти. Їх перевели в Таганську в’язницю Москви і розстріляли 20 березня 1938 року. Тіла преподобномучениць були поховані у невідомій спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.

Добавить комментарий