Особливості Літургії Передосвячених Дарів

Одна з найкрасивіших великопісних служб, що відбувається регулярно протягом як Чотиридесятниці (перших 40 днів Великого Посту), так і Страсної седмиці — літургія Передосвячених Дарів.

Призначена спочатку для всіх днів року, коли не звершується Євхаристія, літургія Передосвячених Дарів служиться тепер лише у середи та п’ятниці Чотиридесятниці і з понеділка до середи Страсної седмиці, а також у четвер 5-ї седмиці та у дні пам’яті храмового святого або полієлейних святих, якщо вони випадуть на будній день посту. Такими днями звичайно бувають перше і друге віднайдення глави Іоанна Предтечі (24 лютого / 9 березня) та пам’ять 40 мучеників Севастійських (9/22 березня).

Колись ця літургія відправлялася в усі будні дні посту, а на Страсній седмиці — і у Велику П’ятницю. До першого закриття Києво-Печерської Лаври більшовиками в 1920 році літургія Передосвячених Дарів тут відправлялася щодня у будні Великого посту, крім понеділка й вівторка 1-ї седмиці; нині ця традиція втрачена.

Літургія Передосвячених Дарів являє собою службу, побудовану на основі вечірні, метою якої є причащання віруючих Дарами, освяченими в попередню неділю на євхаристійній літургії св. Василя Великого. Хоча в багатьох храмах її звершують вранці, уставом передбачається все ж таки саме вечірнє причащання й, відповідно, строгий піст упродовж усього дня.

Передумовою до виникнення літургії Передосвячених Дарів було домашнє самопричащання християн, відоме з глибокої давнини. Уже в часи св. Василя Великого це було «тривалим звичаєм», який він схвалював. Ще раніше, у св. Іустина Філософа знаходимо свідчення, що в його часи диякони приносили Св. Дари додому християнам, котрі з якихось причин не могли відвідати євхаристійне зібання. Про дозвіл віруючим брати додому частину євхаристійного Хліба пише Кирило Александрійський, а в працях Тертуліана домашнє причащання подається як звичайне повсякденне явище.

Найперші свідчення про існування літургії Передосвячених Дарів наводяться у «Великодній хроніці» — документі початку VII століття. Тут говориться: «Цього року за Сергія, патріарха Константинопольського, з першого тижня посту, четвертого індикту (615 року) почали співати після «Нехай направиться» під час перенесення Передосвячених Дарів зі скевофілакіону (сосудохранительниці — прибудови або окремої будівлі поруч із храмом, де готувалися дари для літургії) на престол, після того, як ієрей скаже «За даром Христа Твого», народ одразу починає «Нині сили небесні»…».

Питання про авторство літургії Передосвячених Дарів залишається відкритим. У нинішніх служебниках літургія приписується святителю Григорію Двоєслову (Великому), папі Римському, однак цей надпис з’являється в богослужбових книгах лише з XVI століття. Більш ранні рукописи називають авторами літургії Передосвячених Дарів свт. Василя Великого, Єпифанія Кіпрського чи Германа Константинопольського. Можливо, закріплення імені свт. Григорія Великого за чином Передосвячених Дарів відбулося через те, що його Сакраментарій містить вказівку на практиковане в Римі у Велику П’ятницю (один раз на рік) освячення Чаші через опускання в неї Передосвяченого Хліба.

Коли і навіщо під час Літургії Передосвячених Дарів дзвенить дзвіночок?

Дзвоном дзвіночка в деяких храмах відзначаються найважливіші моменти Літургії Передосвячених Дарів. За традицією при звуці дзвіночка всі  віруючі встають на коліна, а при повторному — піднімаються.

Добавить комментарий