Чому наш народ любить Марію Єгипетську і який головний урок маємо взяти з її життя?

Дорога Великого посту веде нас до Світлого Воскресіння Христового через осмислення всіх неділь Святої Чотиридесятниці, оскільки кожна з них присвячена певним святим, які дають нам правильний духовний настрій на великопісний подвиг. І ось ми входимо в тимчасовий простір п’ятої неділі Великого посту, присвяченої пам’яті преподобної Марії Єгипетської.

Чим свята Марія Єгипетська здобула особливу любов у нас, православних? Про це та інше виданню «Православ’я в Україні» розповів намісник Свято-Троїцького Іонинського монастиря єпископ Іона (Черепанов).

— Владико, відомо, що преподобна Марія Єгипетська — одна з найулюбленіших православним народом святих. У чому, на Вашу думку, криється секрет такої тривалої в історичному контексті любові?

Людині, якій хочеться досягти будь-яких висот, властиво дивитися на вершини, на найяскравіші приклади того, чого вона хоче досягти. Молодий хірург орієнтується на Пирогова, на святителя Луку (Войно-Ясенецького), на Амосова і на інших. Фізик орієнтується на Нільса Бора, Ігоря Курчатова та інших світил цієї науки. І православній людині властиво орієнтуватися на тих людей, які зуміли максимально повно втілити в собі євангельські ідеали.

Ми знаємо слова Христа, звернені до жінки-грішниці: «Іди і більше не гріши». Ми знаємо заклики Христа залишити все і слідувати за ним. Серед нашого боголюбивого народу, дійсно, преподобна Марія Єгипетська користувалася і користується особливим шануванням, напевно, тому що вона зійшла практично на недосяжну для нас висоту виконання заповідей Христа. Адже ми всі грішимо, так чи інакше відступаємо від Бога. Але нам, по слову преподобного Серафима Саровського, бракує рішучості для того, щоб виправити своє життя, щоб почати жити, як годиться християнину. Ми все одно падаємо, виконуємо одні й ті ж дурниці, наступаємо на одні й ті ж граблі.

Тому для нас дуже корисно і втішно дивитися на приклади тих людей, які змогли переступити через гріх, змогли жити по-християнськи.

Наскільки глибоким було падіння святої Марії Єгипетської, настільки ж високим було її піднесення і  подальше життя.

Ми знаємо, що преподобна була практично з юного віку блудницею. Причому, блудницею не з корисливих міркувань, а була буквально одержима цією пристрастю і грішила для власного задоволення. Ми знаємо, що в Єрусалим вона відправилася не для поклоніння святиням, а для того, щоб весело провести час в компанії чоловіків. Власне, цей час вона так і провела.

Дійсно, якось дивно слухати її житіє, адже вона пристала до групи прочан, тобто тих людей, які прямували на поклоніння святиням Єрусалима. І ці паломники з радістю прийняли блудницю, яка пообіцяла розплатитися своїм тілом за її перевезення до цього місця. Дійсно, це дуже дивно чути тим людям, які зараз здійснюють паломництво в Єрусалим з абсолютно іншими думками і бажаннями. Але, видно, такі були звичаї того часу, і не нам судити цих людей.

Прибувши в Єрусалим, Марія разом з натовпом паломників прагнула потрапити в храм, але раптом вона була зупинена невидимою силою. Вона не змогла увійти в храм і залишалась біля брами. І тут Господь осяяв її своєю благодаттю — Він посіяв в її серце зерно покаяння, і вона зрозуміла, чому Господь не пускає її до святині. Вона звернулась до Пресвятої Богородиці з проханням про помилування, про прощення, тому що до Господа вона навіть не ризикувала звертатися в молитвах.

І прохання було почуте: невидима сила, яка не пускала її в храм Гробу Господнього, відступила, і вона змогла увійти в храм, поклонитися святиням, очевидно, посповідатися та причаститися Святих Христових Таїн.

Таким було її прагнення до зміни життя, прагнення до покаяння. Адже ми знаємо, що покаяння по-грецьки дослівно означає «зміна розуму», «зміна способу життя». Більш того, Марія миттєво змінила образ свого життя, зовсім не турбуючись ні про припаси, ні про спорядження, ні про якісь необхідні речі, пішла в дику, суху, безлюдну Йорданську пустелю і там провела (нам це зрозуміти абсолютно неможливо!) 47 років. Дійсно, це величезний термін, і людина в таких умовах практично жити не може.

Її житіє стало відомо нам завдяки преподобному Авві Зосиму. Це був один з ченців, який шукаючи ще більших подвигів, ще більшою аскези, прийшов в один з монастирів, що знаходився поблизу Йордану. У братії цього монастиря був звичай — під час Великого посту вони йшли в пустелю, щоб наодинці перебувати з Богом і молитися своєму Творцеві. Тільки перед святом Пасхи вони збиралися назад на монастирські богослужіння.

Перед тим, як йти в пустелю, вони просили один у одного пробачення. Так як пустеля була безводна, безлюдна, сповнена звірами, не всі доживали до свята Пасхи. Власне, з цієї традиції і пішов звичай просити перед початком Великого посту один у одного пробачення.

Ось і старець Зосима разом з іншими братами перейшов Йордан і пішов далеко в пустелю. Там він зустрівся з преподобної Марією Єгипетською, яка практично не мала людської подоби. Вона була, як каже преподобний Зосима в житії святої Марії Єгипетської, «як тінь». Це була виснажена людина, що не мала ніяких ознак статі, віку.

Преподобна Марія Єгипетська своїм прикладом дає нам поштовх до виправлення тих гріхів і пристрастей, які ми маємо. Може бути, людина не має якихось смертних гріхів або тих гріхів, які негайно віддаляють його від Бога. Але у кожного з нас є ті немочі, які переслідують нас кожен день, не дають спокою нашій християнській совісті. Це може бути і злість, і грошолюбство, і немилосердя, і нетерпимість до наших ближніх — не перелічити цих гріхів. Свята Марія Єгипетська дає приклад того, як в одну мить можна припинити гріховне життя, як в одну мить можна виправитися.

Дійсно, знаючи про цю святу, не можна виправдовувати себе, що я немічний, я слабкий, я не можу, мені треба подумати, мені потрібно дозріти і т.д. Перед нашими очима є приклад, який нагадує нам, що все можливо. Тим більше, ми знаємо слова з Євангелія, які ми чуємо з вуст Господа: «Віруючій людині все можливо». І якщо сьогодні мати рішучість, то ми обов’язково зможемо позбутися від усіх наших гріхів і пристрастей.

— Який урок з житія святої Марії Єгипетської, чиї подвиги перевершують наше розуміння, наші земні можливості, ми, сучасники, можемо взяти? Що з її житія має для нас стати якимось поштовхом до вчинку під час Великого посту?

— Єдиним бажанням преподобної Марії Єгипетської, яке вона висловила преподобному Зосимі, було Причастя. Вона більше нічого у нього не просила — ні одягу, ні їжі, ні чого-небудь іншого. Вона лише попросила, щоб через рік старець Зосима причастив її Святих Христових Таїн. Власне, і нашим єдиним і головним бажанням має бути часте, регулярне, постійне причастя Святих Христових Таїн.

У молитві «Отче наш» ми просимо — «хліб наш насущний дай нам днесь». Святі отці розуміють під «хлібом насущним» не булку і не шматок хліба, а саме хліб життя — Тіло Христове.

Ми просимо, щоб Господь нам щодня давав Тіло Христове. Але самі, на жаль, коли Церква нам пропонує цей хліб життя, відвертаємося і йдемо з храму.

Хочеться закликати всіх православних християн, щоб приклад преподобної Марії Єгипетської послужив нам зразком того, як і чого повинен бажати православний християнин — бажати, в першу чергу, причастя Святих Христових Таїн. Тому що без цього, не спокушайтеся, порятунок неможливий, без цього в Царство Боже не увійти. І православні християни, які називають себе такими, але не причащаються регулярно (хоча б раз на місяць), православними християнами називатися не можуть.

Тому, дорогі брати і сестри, натхненні прикладом святої Марії Єгипетської, приступайте регулярно і часто до Святих Христових Тайн, щоб і тут, в цьому житті, з’єднуватися з Господом і в майбутньому житті перебувати з Ним.

Добавить комментарий