У Великий Четвер Церква згадує Таїнство Святого Причастя

«Коли славні ученики умиванням ніг на
вечері просвіщалися, тоді Іуда злочестивий 
недугою грошолюбства засліплювався
і беззаконним суддям Тебе, Праведного
Суддю, продає… »

Такими Словами у Великий Четвер Страсного Тижня ми згадуємо ті події, які відбулися у Святому місті Ієрусалим, коли на землі був Сам Господь наш Іісус Христос. За цим днем скорботи, де зрадою стає норма людської сутності, оглядаючись на Святе Письмо, вбачаємо те, що було описано святими пророками до народження на світ Месії Христа Спасителя. Син Божий Сам стає людиною, Сам проходить земне життя, Сам спонукає людей до любові й виконує найголовніше – страждає за людей.

Але під цією сакральною таємницею Господь залишає нам основне джерело, де ми здійснюємо згадку про Таємну Вечерю, на якій Господь вказує на Тіло і Кров Свої.

Історія вказує нам, що наближався час старозавітної Пасхи, яка відзначалась на згадку про вихід євреїв з Єгипту. Центральною подією святкування є сердер – особлива ритуальна трапеза, під час якої споживають запеченого на вугіллі агнця, прісний хліб і гіркі трави. Безквасні хліби, або опрісноки, для іудеїв є нагадуванням про той поспіх, з яким вони покидали Єгипет. Гіркі трави на пасхальному столі покликані воскресити спогад про жорстокість страждань рабства за життя у вигнанні. За трапезою потрібно випити дві чаші вина: одне узливання на початку святкування, інше – вкінці. Торжество завершувалось виконанням особливих псалмів, які містять подяку Богу. Трапезу благословляв голова сім’ї.

Того року початок Пасхи припадав на п’ятницю. Зазвичай ритуальну пасхальну вечерю євреї влаштовували напередодні ввечері. Цього звичаю дотримувався і Господь зі своїми учнями. Про пасхальну трапезу Господа з учнями розповідають усі чотири Євангелісти. Однак свідчення Іоанна відрізняються від текстів опису того, що відбулося перед трапезою. На початку пасхальної вечері Господу, як очільнику трапези належало благовіствувати про подію свята та виголошувати подяку перед хлібом та вином. Господь порушив традицію і зробив те, що зазвичай робили раби чи слуги: став умивати ноги співтрапезникам. Ось і проявляється те, що Господь для учнів став і учителем, і слугою. Урок смирення, який подає Господь своїм учням, свідчить зокрема про те, що будь який труд на благо іншої людини позначений благословенням Божим і є морально виправданим.

Агнець, котрого вживали іудеї під час пасхальної трапези, був двоєдиною жертвою Богові: Подяки – за визволення від єгипетського рабства та Прохання– для милості за гріхи людей. І ось тут за цією вечерею Господь Наш Ісус Христос встановлює основне буття людської сутності для подальшого життя на Землі.

Спаситель відступив від традиції коли вклав зовсім новий сенс у ті благословення, які традиційно вимовляли євреї перед вкушанням хліба та вина. Взявши до рук хліб і подаючи його учням, Господь мовив слова: «Прийміть, їжте це Тіло Моє» (Мф 26, 26; Мк. 14,22; Лк 22,19).

Наприкінці вечері, коли потрібно було випити останню чашу, Спаситель знову відступив від традиційних слів і промовив: «Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мф. 26,27-28 чи Мк 14, 23-24, Лк 22,20). Ці слова стають для людей Новим Завітом, слова Спаситель означали, що Він – Агнець Божий, Пасхальна Жертва.

Іісус Христос – «нова Пасха». Дії Спасителя під час вечері були не зрозумілими й самим учням. Тому ця трапеза стає святою й одержує назву Таємної Вечері. Для майбутнього роду людського ця Вечеря стає найголовнішим моментом, де Господь встановлює святе Причастя, а це – Таємниця, котра стає для людини Єднанням з Богом.

Саме під сокровенними словами «Прийміть, їжте це Тіло Моє», «Пийте з неї всі, це є Кров Моя» Господь перебуває з нами, а ми перебуваємо з Ним. Так було встановлено Святе Таїнство Причастя. Ця подія у Сіонській світлиці стала непоодинокою, саме Святе Причастя повинні були звершувати учні, які брали участь у Таємній Вечері й були покликані «це творити на спомин» Спасителя.

Святий Великий Четвер є для кожного православного християнина особливим днем, коли ми згадуємо Таємну Вечерю і те, що Господь Наш Ісус Христос стає слугою для нас, грішних, смиренно проходить Голгофу і дає нам Таїнство Святого Причастя.

Кожен із нас старався у Великій піст причаститися Христових Таїн, тобто ми єдналися з Богом, ми творили це у «спомин про Христа Спасителя». До Святого Таїнства ми ретельно готували свою душу Святим постом, ми приходили до зустрічі із живим Богом. Сповідали свої гріхи і, як вказують святі отці нашої Церкви, що сповідаючись ми повинні змінювати своє життя. Свята Євхаристія (Подяка) – Таїнство Святого Причастя, за словами преподобного Ісидора Пелусіота (сер. ІV ст. — бл. 436), «дарує нам єднання з Христом і робить нас співучасниками Царства Його».

Нехай для нас те, що притерпів Господь – зраду, хрест, смерть, гріб, Воскресіння – стане натхненням для «нового життя», без пороку, без гріху, без сумніву у вірі залишатися при Cвятому Причасті й перебувати у Святій Церкві, де Головою є Господь, де ми возносимо славу, честь і поклоніння Отцу і Сину, і Святому Духу нині і повсякчас, і во віки віків. Амінь.

Ієрей Аркадій Гривул, Чернівецько-Буковинська єпархія

 

Добавить комментарий