Чому українські підлітки заграють зі смертю і що робити батькам?

Зачепери, руфери – сучасні українські підлітки перейняли закордонні віяння та все частіше піддають себе смертельним випробуванням заради вдалого кадру та лайків у соцмережах.

Вони чіпляються за потяги, трамваї та інший електротранспорт (зачепери), звисають з дахів багатоповерхівок (руфери), ходять по перилах мостів без страховки, піднімаються на небезпечні будівлі.

Кожного року від таких смертельних розваг в Україні гине близько 20  підлітків. Струм у 27 тисяч вольт, черепно-мозкові травми, переломи кісток всього тіла – після невдалих експериментів виживають екстремали вкрай рідко.

Днями у Вінниці помер 15-річний хлопець, якого декілька днів тому вразило струмом. Хлопець, розважаючись з друзями, заліз на вагон поїзда, де його і вдарило струмом у 27 тисяч вольт. Юнак отримав понад 90% опіків тіла та численні важкі переломи від падіння з вагона. Чотири дні він знаходився в лікарні у критичному стані, а усі небайдужі збирали кошти для його порятунку. На жаль, травми виявились смертельними.

Фактично, вагон потяга став для хлопця електричним стільцем. Навіщо він хапався за провода? Виявляється, для того, щоб тебе вдарило струмом, це не обов’язково. Достатньо просто знаходитись поруч з проводами.

Чому вони це роблять?

Адреналін, гарні фото в Instagram, відчуття популярності після кількох тисяч набраних лайків, можливість таким чином висловити соціальний протест. Всі ці причини озвучують самі екстремали. Але кілька моментів у їх відповідях змушують подивитись на питання глибше.

«В такі моменти я відчуваю себе справді живою людиною», «відчуваю життя на повну», «життя набирає нових фарб» — такі коментарі розкривають причини популярності гри зі смертю серед підлітків.

Часто ні сім’я, ні навколишнє оточення не пропонують підлітку цікавих занять, в яких він може реалізувати себе, проявити свої здібності, окрім навчання у школі. Якщо немає такої альтернативи, дитина сама починає шукати шляхи, щоб отримати яскраві емоції.

Нестача уваги з боку рідних – часта причина подібних захоплень. Діти вилазять на дахи, мости, для того, щоб їх нарешті «побачили».

Аутоагресія — ще одна причина загравання зі смертю

Причини агресії, спрямованої на себе,  можуть бути різні, починаючи від внутрішньоутробного розвитку, коли мама сумнівалась, чи потрібна їй ця дитина, чи ні. Або, наприклад, коли до 6 років дитина приносить одні турботи, і їй ставлять так звану батьківську директиву: «Щоб ти крізь землю провалився! Очі б мої тебе не бачили! Мені не потрібна така погана дитина!».  Малюк робить висновок, що саме він — причина незручностей для батьків. Тоді він автоматично починає реалізовувати цей сценарій, сказаний батьками. Він може тяжко захворіти, може постійно ставити себе в ситуації між життям і смертю, може просто закінчити життя самогубством. І все це через слова, які батьки, не замислюючись, вимовляють.

Заблокована чуттєва сфера

Наприклад, коли хлопчикові кажуть: «Що ти плачеш? Ти що дівчисько чи що?» Або «Ти набридла зі своїм ниттям! Що ти ходиш і дієш мені на нерви?»

Коли дитина показує, що їй в даний момент погано, завдання батьків — дізнатися, чому дитина відчуває дискомфорт і як їй можна допомогти. Якщо цього не відбувається, діти  просто перестають відчувати що-небудь. Тоді, щоб відчути хоч якісь емоції, їм потрібен сильний стрес, яким найчастіше і стають екстремальні види спорту.

Щоразу потрібна більша доза

Небезпека полягає ще й у тому, що адреналін від таких витівок перетворюється на наркотик. Після першої спроби, підлітки повертаються до ексремальних розваг знову і знову. Але з кожним разом виникає потреба у збільшенні дози адреналіну. І вони починають, скажімо, не просто бігати по даху електрички, а робити трюки на швидкості. Все це, як не прикро, лише наближає фатальний кінець.

Що ж робити близьким екстремалів?

Психологи радять записати підлітка на секції з екстремальних видів спорту. Той самий паркур дає схожі емоції, але є значно безпечнішим. Але найголовніше, приділяти дітям більше уваги. Спільні мандрівки, ночівлі біля вогнища, спостерігання зорепадів – все це допоможе наповнити світ дитини яскравими емоціями, а також подарує те спілкування, якого так не вистачає у буденному житті.

Дорівнює суїцид?

І ще нюанс. Зачепінг та руфінг небезпідставно називають однією з форм суїциду. Чи усвідомлюють підлітки, які вилазять на дах вагону метро чи багатоповерхівки, що можуть померти? Мабуть, так. Чому їхнє життя видається їм ні на що інше не придатним? Адже коли у тебе багато планів на майбутнє, люблячі рідні, за яких ти переживаєш, бажання допомагати іншим, хіба ж ти будеш так легковажно ставитись до власного життя?

І це ще один привід для серйозної, відвертої  розмови з вашими дітьми…

Автор: Соловська Євгенія

Добавить комментарий