Видатний святитель зі славетного козацького роду

В селищі Адамівка Харківської області 17 червня 1896 року народився один з найвідоміших святих ХХ століття – Іоанн (Максимович) архієпископа Шанхайський і Сан-Франциський.

Серед родичів митрополит, генеральний осавул, знаменитий вчений та етнограф

Походив святитель зі старовинного козацько-старшинського роду Максимовичів-Васильківських. Найвідоміший з представників цієї української династії – прославлений у лику святих митрополит Іоанн Тобольський, просвітитель Сибіру на початку ХVІІІ століття. Один з прадідів святителя Іоанна Шанхайського, Дмитро Максимович, був генеральним осавулом та суддею Війська Запорізького, палким прихильником гетьмана Мазепи. Ще один – знаменитий вчений та етнограф ХІХ століття, Михайло Максимович, дослідник української старовини і фольклору; саме його ім’я носить бібліотека Київського Університету.

Чому нащадок славетного козацького роду опинився закордоном?

Після  подій 1917 року представники роду Максимовичів змушені були шукати порятунку від репресій закордоном. Так майбутній святитель опинився спочатку в Белграді, де прийняв чернечий постриг, а згодом – в емігрантському Шанхаї – саме там він стає єпископом.

Шанхайський період

Владика Іоанн запам’ятався відданим служінням ближньому. Він щоденно відвідував хворих, сповідав та причащав Христових Таїн. Коли стан хворого ставав критичним, святитель приходив до нього в будь-який час дня чи ночі, довго молився біля ліжка, і часто ставалося диво, коли по молитвах святителя до життя повертались безнадійно хворі.

Також у Шанхаї святитель створив притулок для сиріт. Число вихованців за короткий термін виросло до декількох сотень чоловік. Владика сам шукав хворих і голодних дітей в шанхайських трущобах. Одного разу він викупив за пляшку горілки у китайського жебрака дівчинку-немовля, яку той збирався викинути в сміттєвий контейнер. Всього за час служіння в місті він прихистив і врятував близько 3,5 тисяч дітей.

Життя на острові

Після Другої Світової війни руська спільнота змушена була емігрувати з Китаю та опинилась на тихоокеанському острові Тубабао, що був розташований на шляху страшних сезонних тайфунів, які кілька разів на рік руйнували його. Коли черговий руський біженець запитав про тайфуни місцевого філіппінця, той заспокоїв його, кажучи, що приводу для хвилювання немає, адже «ваш святий благословляє табір кожну ніч на всі чотири сторони». І, дійсно, за час перебування на острові святителя Іоанна – понад 27 місяців – жоден тайфун не потурбував Тубабао і його мешканців.

Завдяки старанням святителя Іоанна в США змінили ряд законів на користь біженців

Святитель зіграв роль у зміні законів США. Після війни саме завдяки дипломатії владики Іоанна Сполучені Штати погодилися впустити на свою територію кілька тисяч російськомовних біженців з Філіппін — це були емігранти першої хвилі і їх нащадки, що потрапили туди з комуністичного Китаю. Щоб вони змогли в’їхати на територію Сполучених Штатів, у Вашингтоні пішли на прийняття поправок до деяких законів.

Босий святий з Парижу

Запам’ятала Іоанна Максимовича й Західна Європа. Збереглась зворушлива згадка про те, як одна француженка, коли її діти починали хворіти, виганяла їх на вулицю в тому місці, де проходив владика Іоанн, просила благословити їх, і після цього вони завжди одужували. В європейських лікарнях знали про єпископа і кликали його до важко хворих в незалежності від віросповідання – тому що коли він молився, Бог був милостивий.

Один паризький католицький священик, закликаючи до християнського життя молодь, зауважував: «Ви вимагаєте доказів, ви кажете, що зараз немає ані чудес, ані святих. Навіщо теоретичні докази, якщо сьогодні вулицями Парижа ходить святий Іоанн Босий»? Дійсно, владика зневажав розкіш та ходив в старому одязі і босоніж.

Косоокий, недорікуватий…в дусі юродивих Руської Церкви

Зі спогадів мешканців Брюсселю, де також довелось служити святителю Іоанну:

Це була абсолютно видатна людина: косоокий, недорікуватий — абсолютно в дусі юродивих Руської Церкви. Ми трохи побоювалися його, надто вже він не вписувався в наше уявлення про архієрея — благопристойного, з гарною бородою. Владика часто служив в простій фелоні. Кажуть, він міг читати в душах у людей.

Він був справжнім подвижником — їв раз на день, не спав у ліжку, а спав на стільці: на дві-три години занурювався в сон, потім знову не спав. У храмі при ньому служили не тільки Літургію — здійснювали повне коло богослужінь.

 

Добавить комментарий