Підлітки йдуть з Церкви: чи можна цьому запобігти?

Раптом став на сповіді помічати, що діти, які ходять до храму, коли досягають перехідного віку — 12-13-14 років, раптово йдуть з храму. Щось незрозуміле трапляється з їхньою душею.

Коли у нас була недільна бесіда, я попросив багатодітного священика отця Олексія Сисоєва поговорити з батьками під час недільної служби.

І я йому поставив пряме запитання. Я кажу: «Батюшка, а чому багато дітей ідуть з храму? Ось Ви в Радонежі зараз викладаєте, ви її директор. Чому багато хто йде?»

Він каже: «Не багато, а майже всі».

Я в такому здивуванні. Це був його досвід.

«А навіщо ж тоді ми цим займаємося (недільні школи, виховання, гімназії, кадетські корпуси), якщо потім вони йдуть з Церкви?»

І він каже: «Але коли вони будуть повертатися до Церкви, шлях у них буде набагато коротшим, ніж у всіх».

Зрозуміло? Вони не вірять нашим словам. Вони повинні все самі випробувати. Дівчинка в 7 років говорить: «Мама все знає». У 12 років дівчинка говорить: «Мама в чомусь розбирається». У 17 років дівчинка говорить: «Мама відстала від життя». У 30 років дівчинка говорить: «Краще б я слухалася маму».

Але через це ж треба пройти. Це дурень вчиться на своїх, а мудрий на чужих помилках. Але ми ж все думаємо, що ми мудрі.

І ось як важливі ці дитячі спогади: спільна молитва, частина книжечки, прочитаної на ніч, Євангеліє, прочитане на ніч, коли діти засинали. Все це вбирається так само, як комп’ютер, так само, як і телевізор. Один роз’їдає іржею, інший, як пральний порошок, очищає забруднену душу. Тому скільки вкладете в дітей своїх, стільки назад і отримаєте.

Навіть якщо нам здається, що вони відійшли від Бога, коли вони будуть повертатися, шлях їх буде НАБАГАТО КОРОТШИМ.

Архімандрит Мелхиседек (Артюхін).

Добавить комментарий