Ісихазм як можливість єднання з Богом: в Одесі проходить наукова конференція

Сьогодні, 22 липня,  у День пам’яті преподобного Гавриїла Афонського, настоятеля Іллінського скиту на Святій Горі Афон, проходить в Одесі конференція «Афонська спадщина і традиції ісихазму в історії та культурі України»,  присвячена 170-літтю з дня народження та 25-літтю прославлення преподобного.

«Його подвиг і прославлення ще раз засвідчують перед усім православним світом, що найголовніше та найважливіше покликання християнина — це молитва як Богопредстояння, яка є основою всіх інших християнських чеснот», — зазначив Блаженніший митрополит Онуфрій у вітальному слові.

Нагадаємо, що ісихазм – це внутрішня течія у Православ’ї  (від грец. hesychia — спокій, — безмовність, відчуженість).

Ісихаст — це той, хто прагне до внутрішньої тиші і безмовності, той, хто слухає. Головна мета ісихазму — за допомогою постійної практики Ісусової молитви досягти стану «внутрішньої тиші».

Іоанн Ліствичник (VII століття, Палестина) так охарактеризував цей стан:

«Пам’ять про Ісуса нехай з’єднається з диханням твоїм, і тоді пізнаєш силу безмовності».

Відомий містик і святий VII ст.  Ісаак Сирин сказав, що мовчання — таїнство майбутнього століття.

Послідовники ісихазму вважають, що людина спроможна сприймати божественну енергію безпосередньо органами свого чуття і що введення себе в містичне споглядання шляхом безмовної молитви та нерухомості уможливлює сприйняття Божественного світла (Фаворського світла, яке випромінювалось від Христа під час його преображення).

«Народжене у пустиннолюбній безмовності єгипетської та палестинської пустель вчення про безперервну молитву, поєднану з ісихією, стало внутрішнім змістовим стержнем чернечого подвигу. Насіння цього безперестанного внутрішнього ділання було принесене у землі древньої Русі отцем нашого чернецтва — преподобним Антонієм Печерським, як благословіння та напуття всіх подвижників Святої Афонської Гори. Протягом століть це вчення зберігалося у нашій Церкві, преображаючи суспільство, актуалізуючи й зміцнюючи внутрішню єдність духовної традиції нашого православного народу та Святого Афону», — зазначив Блаженніший митрополит Онуфрій.

Відмітимо, що головними представниками ісихазму були Симеон Новий Богослов і Григорій Палама.

У 1351 році ісихазм був визнаний офіційним вченням православної церкви.

Добавить комментарий