Пішов у монастир: куди зник легендарний гурт «Табула Раса» на піку популярності

У 1997 році, після виходу альбому «Казка про травень» і всеукраїнського туру «Табули Раси», її оголосили кращим поп-гуртом України на «Таврійських іграх». Альбом 1998 року «Бетельгейзе» критики вважали абсолютним злетом колективу. Одинадцять нових пісень і друге місце в національному музичному рейтингу «Профі». «Табулу…» називали українською «Машиною часу».

Але восени без усіляких заяв «Табула Раса» вирішила піти у творчу відпустку. Вони припинили анонсувати нові пісні та їздити з гастролями країною. Жовта преса рясніла заголовками про можливі причини зникнення «Табули…». Причини журналісти називали різні: наркотики, секта, фінансові конфлікти учасників. Істина виявилася простішою.

Ще з 93-го в перервах від роботи я почав ходити в Лавру. Нічого не сталося, просто мама до цього підштовхнула. Став молитися, причащатися. Усе життя я шукав Бога і тоді відчув, що час іти до нього прийшов. Я став прихожанином православної церкви, але цього мені здалося замало. Почав ставити над собою експерименти: голодував, постився, відмовляв собі у всьому.

За словами Олега, в один момент він втомився від концертного графіка і підвищеної уваги. Артист поїхав до Сум і на півроку оселився в монастирі. Став послушником. Пізніше жив у батьків і багато допомагав із господарством стороннім людям. Група повністю підтримала рішення Лапоногова. Він згадує, що просто не міг репетирувати й писати нові пісні, весь час був похмурий і незадоволений.

Я ображався не на світ, а на себе. Напевно, емоційно вигорів. Були втрати, розлуки, загальна розчарованість, як у кожного. Я вдячний, що пʼять років провів у самоті. Такий у мене, мабуть, шлях до Бога. Через гроші я особливо не переймався. Ніколи не був мільйонером і, думаю, уже ним не стану. Якщо б навіть я назвав вам свій найбільший гонорар, ви б не повірили. Він досить скромний. Музика мені завжди була дорожчою. Я не хотів її продавати, тільки дарувати.

Лапоногов каже, що перед тим, як зробити перерву, йому почали снитися віщі сни.

Наприклад, сниться мені кришталева зима. Тільки Пушкін міг так красиво її описати. Я в машині заїжджаю у двір сільської церкви. Заходжу в храм, а там ялинка з великими кульками, і священник виходить, високий такий. І благословляє мене. Через деякий час усе так і сталося. Навіть ялинкові іграшки були такі, як у моєму сні.

У монастирі Лапоногов рубав дрова, працював на городі, багато молився і весь час думав про музику. Сумував, але йти не поспішав. Він відмовився від цукру, борошна та алкоголю. Намагався кинути палити.

Сьогодні амбіцій збирати стадіони більше немає. Лапоногова цікавить тільки внутрішнє духовне зростання.

Ставати публічним, заводити профілі в соціальних мережах і змінювати стиль Лапоногов не збирається. Каже, що глядачі ходять на його концерти саме за тією «космічною простотою і щирістю», яку він транслює з 1989 року. Тепер концерти в «Табули Раси» — 2—3 рази на тиждень, у невеликих пабах та на байкерських зльотах. Олег каже, що любить камерну аудиторію.

У жовтні «Табула Раса» готує великий ювілейний концерт, присвячений 30-річчю. Гастролі в 20 містах України і презентацію трьох нових пісень.

За матеріалами theBabel

Добавить комментарий