Праця фізична та розумова — що головніше?

Скоро почнеться новий навчальний рік. Батьки, бабусі і дідусі будуть робити все для інтелектуального розвитку дітей, а практичні навички знову залишаться без уваги.

Тим часом апостол згадує про важливість фізичного подвигу: «Працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого вділяти тому, хто в нужді» (див. Еф. 4:28).

Господь показав нам приклад у всьому. Він не тільки проповідував, навчав, а й освоїв ремесло, з послуху батькам виконував домашні обов’язки (див. Мк. 6: 3; Лк. 2:51). З Євангелія ми бачимо, що Христос прекрасно знав особливості праці сіячів (див. Мт. 13: 31-32), виноградарів (див. Мт. 20: 1-16), рибалок (див. Мт. 13: 47-50), пастухів (див. Ін. 10: 1-16), жінок, які готують їжу (див. Лк. 13: 20-21), і їх приклади Він приводив в притчах.

Син Божий не гребував фізичною працею, служив ближнім і нас закликав слідувати в усьому Його прикладу (пор. Ів. 13: 14-15; 1 Ів. 2: 6).

Я знаю кілька навчальних закладів, в яких уроки праці в гімназійних і загальноосвітніх класах проходять по-різному. У звичайних класах це традиційне трудове навчання, в гімназійних — заняття, на яких вивчають нові технології.

Йдеться про учнів п’ятих-шостих класів. Невже можливо вже в цьому віці чітко розділити їх на тих, хто буде займатися виключно інтелектуальною працею, і всіх інших? Як підказує життєвий досвід, хороші показники навчання в молодшій і середній школі не завжди гарантують успіхи дітей в старших класах. І, навпаки, нерідко учні середнього рівня до випуску підтягуються і потім прекрасно опановують університетську програму.

Навіть якщо припустити, що всі діти з гімназійних класів виростуть справжніми вченими, хіба не потрібні їм будуть в житті практичні навички?

Пригадується, як двоє чоловіків середнього віку приїхали з різних населених пунктів в столицю поступати в докторантуру. Обидва були захопленими фахівцями, науку любили і свій предмет знали прекрасно. Їх поселили в гуртожитку університету в одній кімнаті.

Несподівано ніжка біля ліжка одного з них підломилися. Чоловік не знав, що робити: «Напевно, треба черговому сказати, майстра надішлють», — невпевнено бурмотів він. «Навряд чи в таку годину хтось прийде», — відповів інший. Оцінивши поломку, він дістав найпростіші інструменти, які були з собою, і полагодив ліжко. «Нічого ж складного, самому можна зробити, — сказав він. — Хіба тебе не вчили цьому в дитинстві?».

Господар ліжка тільки стояв осторонь і розгублено дивився. Він продовжував спостерігати за сусідом, коли той приніс совок з віником, і тому довелося вже прямо сказати: «попідмітай поки сміття, а я інструменти зберу».

Наведу ще приклад. Часто вихованці сучасних дитячих соціальних закладів не пристосовані до самостійного життя, оскільки привчені користуватися результатами чужої праці. Звичайно, так буває не скрізь, але проблема існує.

Одна жінка розповіла, що до них перевели дитину дев’яти років з іншого закладу. Діти з вихователями ходили в похід. На привалі під час обіду дитина простягнула до неї склянку: «У мене чай несолодкий!» — її обличчя виражало здивування. «Підсолодити», — жінка рукою вказала на невеликий ящик, де лежали бублики, цукор, цукерки. «Як це, підсолодити? — щиро здивувався дитина. — Чай — він же відразу солодкий, завжди солодкий».

Але ж і в сім’ях часом ростуть діти, які не знають самого елементарного про організацію побуту: не можуть пришити ґудзика, включити пральну машину, розігріти їжу. Без практичних умінь людина стає безпорадною. Їй незатишно, соромно перед іншими. Формуються комплекси, що без навичок ведення домашнього господарства неможливо буде знайти супутницю чи супутника життя. До того ж розвивається лінь, складається звичка, що хтось зобов’язаний за тебе прибрати, погладити, полагодити, прикрутити, приготувати і т.д.

Проблема настільки актуальна, що все більшої популярності в сучасному світі набувають курси з домоводства. Що ж, якщо батьки розуміють, що з різних причин не здатні навчити дитину ведення домашнього господарства, можна записати її на заняття.

Діти вчаться співу, малюванню, ліпленню, чому б їм не освоїти навички шиття, кулінарії, столярної справи? Потрібно спробувати пробудити до рутинної домашньої роботи інтерес.

Я переконаний, самим батькам буде приємніше, якщо діти будуть радувати їх не тільки грамотами, але й дівчатка — смачною випічкою, а хлопчики — зібраним самостійно столом.

Давайте не будемо недооцінювати трудові вміння і навички, адже, як написано в книзі «Проповідник» царя Соломона, якщо людина «бачить в добре в усій праці своїй, то це — дар Божий» (Екл. 3:13).

Митрополит Калузький і Боровський Климент.

Добавить комментарий