3 жовтня Церква відзначає день пам’яті мученика Феоктиста (Смельницького)

Святий Феоктист (Феоктист Єлисейович Смельницький) був родом з села Тарасовичів Остерського повіту Чернігівської губернії. Він народився в 1874 році в сім’ї псаломщика.

Угодник Божий навчався в Чернігівській Духовній семінарії, після закінчення якої в 1898 році одружився на Клавдії Михайлівні Ягодовській, був хіротонізований в ієрея і направлений в церкву Різдва Христового села Верхлічів Суразького повіту Чернігівської губернії. В цей час отцю Феоктисту було доручене викладання Закону Божого в земській школі.

В 1900 році святий став настоятелем Миколаївської церкви містечка Гірська Городнянського повіту. Тут він продовжував свою викладацьку діяльність, був завідувачем та законовчителем місцевих сільських земських шкіл та шкіл грамоти.

В 1905 році отця Феоктиста призначили настоятелем храму Преображення Господнього містечка Гоголєва Остерського повіту.

Коли тривали революційні події 1905 – 1907 рр., отець Феоктист із сім’єю протестував проти грабіжництва, мародерства та єврейських погромів. Він рішуче виступив проти свавілля і бездіяльності влади, через що втратив свою парафію. Це пов’язано з тим, що архієрей за вимогою губернатора не призначав святого на жодну з парафій своєї єпархії.

В 1906 році угоднику Божому доручили служіння в Покровській церкві села Воропаєва Остерського повіту та викладання Закону Божого в земському училищі села Вищої Дубечні. В цьому ж році відбулося слідство для з’ясування діяльності отця Феоктиста під час революційних подій. За результатами слідства святий був оправданий.

В 1913 році угодника Божого перевели в Чернігів, де він звершував служіння в семінарській церкві мучеників Михаїла і Феодора Чернігівських і був економом Чернігівської Духовної семінарії.

В 1917 році отець Феоктист із сім’єю вимушено переїхав у Київ. Декілька років він звершував служіння в Дарницькому храмі. Як і раніше, він виступав проти знущань над невинними людьми, захищав євреїв, яких грабували та убивали лише за національність. Щоб зберегти майно та житло єврейських сімей від мародерів, святий разом з близькими цілодобово чатував біля їхніх будинків. Самі ж євреї сім’ями переховувалися у оселі отця Феоктиста. Разом з тим угодник Божий обходив Київські в’язниці і різними способами домагався звільнення нещасних, чим викликав невдоволення денікінців.

В 1919 році, коли наступали більшовики, дім святого був розгромлений, і він разом з сім’єю перебрався з Дарниці в Київ. Тут його арештувала київська Надзвичайна комісія. Декілька місяців отець Феоктист провів у в’язниці, звідки був звільнений за клопотанням великої кількості людей.

Восени 1919 року за проханням парафіян угодник Божий знову став служити в храмі села Воропаєва. Нерідко батюшка залишав всі свої справи, щоб привести хліб для дітей в голодуючий Київ. В тяжкі часи святий займався столярством, завдяки чому міг прогодувати свою сім’ю та допомогти нужденним людям.

В 1921 році отця Феоктиста арештували за контрреволюційну агітацію проти влади. Цьому посприяв донос декількох осіб: колишнього диякона Покровського храму, вигнаного парафіянами за п’янство, місцевого секретаря, якого батюшка викривав у користолюбстві, та члена сільського комітету бідноти, якому угодник Божий зробив зауваження за побиття ним свого старого батька.

Під час слідчого процесу отець Феоктист перебував в Остерській тюрмі в дуже поганих умовах. Винним у висунутому звинуваченні він себе не визнав. Дарницькі робітники, чиновники, євреї, врятовані заступництвом батюшки, та жителі Воропаєва неустанно клопотали про звільнення святого. В результаті невдовзі він опинився на свободі, і кримінальну справу щодо нього закрили. Після виходу з в’язниці угодник Божий близько року прохворів висипним тифом.

В 1922 році почалося масове вилучення церковного майна. Спеціальна комісія прибула у Воропаєв, де знайшла у вівтарі храму срібну чашу. Це послужило приводом для звинувачення священника, старости церкви та голови парафіяльної ради в укриванні церковних цінностей, в результаті чого усіх трьох арештували. Їх засудили до одного року громадсько-примусових робіт з позбавленням свободи, проте умовно.

В 1930-х рр. отець Феоктист став служити в Свято-Троїцькій церкві селища Лосіновки за 110 км від Чернігова. В 1936 році, всупереч протестам віруючих, храм закрили, а батюшку примушували покинути селище. Святий не раз звертався до сільського голови з проханням не виганяти його сім’ю взимку з церковного будинку. Однак керівництво села склало на святого донос, і в березні він потрапив до Ніжинської в’язниці. Угодника Божого засудили до двох років позбавлення свободи умовно з випробувальним терміном на три роки.

В травні отця Феоктиста вкотре арештували, при цьому його звинуватили у антирадянській агітації серед в’язнів. В липні святого засудили до 5 років виправно-трудового табору. Він потрапив у Карлаг НКВС в Казахстані, де через інвалідність не працював.

У вересні 1937 року угоднику Божому висунули нове звинувачення у антирадянській агітації та контрреволюційній діяльності в таборі. Його засудили до найвищої міри покарання.

3 жовтня 1937 року отця Феоктиста розстріляли у відділенні «Тартаул» Карлага НКВС. Його тіло поховане в невідомій могилі.

В травні 1990 року священномученика реабілітували.

Добавить комментарий