5 жовтня Церква відзначає день пам’яті святої Параскеви Дівеєвської.

Свята Параскева (в миру Ірина Іванівна) народилася на початку ХІХ ст. в селі Нікольському Спаського повіту Тамбовської губернії в сім’ї кріпосних селян. В 17-річному віці її видали заміж за селянина Феодора. У подружжя не було дітей.

15 років Ірина та Феодор трудилися у поміщиків Булигіних. Потім останні продали їх поміщикам Шмідтам в село Суркот. Через п’ять років скінчався Феодор, і Шмідти взяли Ірину в дім в якості кухарки та економки. Вони намагалися видати її вдруге заміж, але свята не погодилася.

Згодом у будинку поміщиків пропало полотно. У крадіжці обмовили Ірину. Господарі викликали місцевого начальника поліції з солдатами, які сильно катували святу. Їй пробили голову та порвали вуха. Після цього стало відомо, хто насправді звершив крадіжку.

Ірина не могла жити у жорстоких панів і відправилася в Київ на прощу. Святині і зустріч зі старцями змінили стан її душі.

Прижиттєве фото блаженної Параскеви

Через півтора року поліція розшукала Ірину і послала назад до господарів. Понад рік вона пропрацювала у них городницею, а потім знову втекла у Київ, де прийняла чернечий постриг з іменем Параскева. Святу вдруге розшукали і повернули Шмідтам. Ті ж, щоб показати свою владу над нею, вигнали її геть без одягу та шматка хліба.

П’ять років Параскева прожила в селі під відкритим небом, поводила себе, як позбавлена розуму, і була для всіх посміховиськом. Потім вона поселилася в Саровських лісах у викопаній власноруч печері, де провела понад 20 років. Говорять, що у Параскеви було декілька печер. Іноді блаженна ходила в Саров та Дівеєво, час від часу працювала на Саровському млині.

Від суворого життя Параскева, що мала колись гарну зовнішність, схудла та почорніла. Вона обстригла собі волосся, ходила боса, носила чоловічу чернечу сорочку, розстебнену на грудях свитку.

Певний час блаженна прожила у одному поселенні. Люди зрозуміли її подвижництво і стали просити у неї порад та молитов.

Якось заради грошей на святу напали злочинці. Вони побили її, проломили їй голову, але нічого цінного не знайшли. Близько року одужувала Параскева, але повністю одужати не змогла. Під грудьми у неї утворилася пухлина, проломлена голова боліла.

Ще раніше, під час проживання в Саровському лісі, свята сильно постраждала від татар, яких викрила у пограбуванні церкви, через що ледве залишилася живою.

Часто блаженна приходила святої Пелагеї в Дівеєвську обитель. Одного разу Пелагея сказала Параскеві, що їй добре, бо не має турботи, а у неї ж дітей багато. Параскева на це нічого не відповіла і тихо пішла геть.

За шість років до кончини Пелагеї Параскева стала приходити в монастир з ляльками. Вона бавила їх, доглядала, називала дітьми. Блаженна поселялася в обителі на декілька тижнів, а пізніше місяців. Останній рік перед смертю Пелагеї Паша постійно перебувала в монастирі.

Господь наділив блаженну даром прозорливості. Так, вона, юродствуючи, передрекла ряд смертей у обителі. В саму ж ніч, коли спочила Пелагея, вдарили у великий дзвін. Монахині, в яких жила блаженна, стривожилися і подумали, чи не сталася пожежа. Радісна ж Параскева почала запалювати свічі біля ікон і сказала, що немає пожежі і що в них просто сніжок трохи розтанув і тепер темно буде.

Декілька разів Паші пропонували поселитися в келії Пелагеї. Вона ж говорила, що матуся не велить, і показувала на портрет спочилої. Згодом блаженна зайняла окрему келію біля воріт обителі.

Параскева багато молилася, бувало молилася вголос, говорила сама з собою. Від тих, хто проживав разом з нею, вимагала вставати опівночі на молитву. Якщо ж хтось не вставав, починала шуміти, воювати і сваритися, через що поневолі вставали всі, щоб її втихомирити.

Якось у обитель прибув один архієрей. Блаженна чекала, що він прийде до неї, а він пішов до духовенства монастиря. Коли ж архієрей зайшов у її келію, вона кинулася на нього з палицею. З переляку той сховався в келії матері Серафими. Через деякий час після цього випадку на архієрея напали мужики і побили його.

Іншого разу Параскеву відвідав ієромонах Іліодор (Сергій Труфанов). Вона ж зняла з нього клобук, хрест, ордена та відзнаки, склала це все у свою скриньку і замкнула. Ключ свята причепила собі до пояса. Потім в ящик блаженна поклала цибулю, полила її і сказала, щоб вона росла висока. Після цього свята лягла спати. Ієромонаху ж потрібно було служити Всеношну, а він сидів, як розвінчаний. Тоді монахині зняли ключ з поясу преподобної і віддали Іліодору йому належне. Через декілька років вчинок Параскеви отримав своє пояснення, оскільки Іліодор відмовився від священства та чернечих обітниць.

Бувало Параскева починала шуміти і проганяла сестер, що до неї приходили, зі словами: «Геть звідси, шельми, тут каса». Пізніше, коли монастир закрили, в келії святої розмістили ощадну касу.

Прижиттєве фото блаженної Параскеви

Однією з духовних чад Параскеви була Євдокія Іванівна Барскова. Вона направилася в обитель до святої за порадою благочестивого купця. Євдокія два тижні подорожувала до монастиря пішки. Блаженна ж в цей час виходила на ґанок, гукала її, манила рукою і говорила, що її слуга іде.

Будучи тяжко хворим, схиархімандрит Варсонофій Оптинській написав блаженній лист. Коли святій його зачитали, вона тільки й сказала: «365». Рівно через 365 днів після цього старець спочив.

Якось матір Серафима, що була келійницею у блаженної, зламала ногу. Тоді Параскева її зцілила.

Свята передрекла народження в царській сім’ї сина. Коли ж сам государ Миколай Олександрович з государинею Олександрою Федорівною мав відвідати блаженну, вона не дозволяла прибрати в келії. Імператору блаженна сказала, щоб він сам зійшов з престолу.

Незадовго до смерті блаженна клала землі поклони перед портретом царя. У відповідь на запитання, для чого вона це робить, Параскева сповістила, що він вище всіх царів буде. Пізніше свята поцілувала портрет государя в ноги і сказала: «Миленький вже при кінці».

Помирала угодниця Божа тяжко і довго. Тоді одній з монахинь було відкрито, що блаженна такими стражданнями викупляє з пекла душі своїх духовних чад. Скінчалася Параскева 22 вересня (за старим стилем) 1915 року. Одна з монахинь бачила, як душа святої піднімалася на Небо.

Добавить комментарий